Стратегічні програми соціально-економічного розвитку як головний елемент ефективного формування людського потенціалу

Abstract

У статті запропоновано авторське тлумачення розвитку людського потенціалу як рушійної сили особистого і соціального прогресу, що являє собою динамічний процес змін кількісних і якісних характеристик людських ресурсів. Метою даного дослідження є визначення більш чіткого взаємозв’язку формування і розвитку людського потенціалу та соціально-економічного розвитку та виокремлення методологічних підходів до розбудови відповідних програм розвитку. Для досягнення указаної мети автором було досліджено співвідношення понять «соціально-економічний розвиток», «людський потенціал» та «формування і розвиток людського потенціалу». Уточнено положення щодо змістовного наповнення людських ресурсів і людського потенціалу як здібностей і можливостей людини, що стають базою для створення відповідних умов у суспільному виробництві задля динамічного людського розвитку. Обґрунтовано, що у методологічному аспекті при формуванні програм соціально-економічного розвитку доцільно розмежувати соціальний розвиток як головну мету цих програм, а економічний розвиток – як засіб досягнення указаної мети при одночасному взаємовпливі цих складових. Запропоновано розглядати системну трансформацію управління розвитком людських ресурсів як основну складову формування передумов для нагромадження людського потенціалу та розвитку суспільного виробництва. Визначено основні складові оновленої системи управління розвитком людських ресурсів, а саме, цілі, принципи та рівні розбудови, функції управлінського впливу. Обґрунтовано, що основною метою програм соціально-економічного розвитку має бути безперервний розвиток людини як носія людського потенціалу, а використання інноваційності, комплексності, орієнтації на знання – як принципів їхньої розбудови на тлі організаційного, системного і гуманістичного підходів.

The author’s interpretation of the development of human potential as a driving force of personal and social progress, which is a dynamic process of changes in the quantitative and qualitative characteristics of human resources, is proposed in the article. The purpose of this study is to determine a clearer relationship between the formation and development of human potential and socio-economic development with highlighting of methodological approaches to the formation of appropriate development programs. To achieve this goal, the author investigated the relationship between the concepts of «socio-economic development», «human potential» and «formation and development of human potential». The provisions on the meaningful interpretation of human resources and human potential as human abilities and capabilities, which become the basis for creating appropriate conditions in social production for dynamic human development, have been clarified. It is substantiated that in the methodological aspect, when forming programs of socio-economic development, it is advisable to distinguish between social development as a main goal of these programs, and economic development as a means of achieving this goal with the simultaneous mutual influence of these components. It is proposed to consider the systemic transformation of human resource development management as a main component of the prerequisites formation for human potential accumulation and social production development. The main components of the updated human resource development management system, namely the goals, principles and levels of development, the functions of managerial influence, have been determined. It has been substantiated that the main goal of socio-economic development programs should be the continuous development of a person as a carrier of human potential; and the use of innovation, complexity, knowledge orientation – as a principles of their construction on the basis of organizational, systemic and humanistic approaches.