Педагогічне спілкування: стилі, функції, методи та прийоми

Abstract

Стаття присвячена найважливішій умові вдосконалення навчального процесу, а саме підвищенню педагогічної майстерності викладача, який був і залишається ключовою ланкою будь-якої педагогічної системи. У проблемі формування майстерності викладача необхідно звернути увагу на два моменти. Перший момент: особливість педагогічної діяльності, пов’язаної зі специфікою її об’єкта, яким є людина (він же суб’єкт діяльності), постійна зміна педагогічних ситуацій – все це не дозволяє педагогу спиратися на якусь одну, раз і назавжди засвоєну систему дій. Другий момент: розробки методологічних основ оптимізації навчального процесу виникає проблема співвідношення творчості педагога і певного алгоритму дій, які викладачеві треба постійно здійснювати. При всьому різноманітті педагогічних систем є загальні закономірності їхнього функціонування. Крім того, у процесі навчання відбувається формування емоційного фону, що складається з позитивних та негативних емоцій, пов’язаних з успіхами чи невдачами у навчальній діяльності. Під час спілкування налагоджується взаємовідносини між викладачем та студентами; здійснюється емоційний взаємовплив і взаємодія його учасників; формується спільність думок, поглядів, досягається взаєморозуміння, здійснюється передавання й засвоєння стилю поведінки, звичок; формується пізнавальна спрямованість особистості; переборюються психологічні бар’єри. Якщо раніше студентів розглядали як об’єкт виховного впливу, то нині педагоги прагнуть до ситуації співробітництва, а вона висуває певні вимоги до організації процесу спілкування. Такими вимогами, зокрема, можуть бути: довірливість у спілкуванні зі студентами; діалогічність; взаєморозуміння, яке є психологічною основою співробітництва; взаємодія з суб’єктами спілкування, а не тільки вплив на них.

The article is devoted to the most important condition to improve the educational process, namely, increasing the teacher’s pedagogical skills, which was and remains a key link in any pedagogical system. You need to pay attention to two points in the problem of forming the skill of the teacher. The first point is: the peculiarity of pedagogical activity related to the specifics of its object, which is a person (he/she is a subject of activity), the constant change of pedagogical situations – all this does not allow the teacher to rely on any one, once and for all learned system of actions. The second point is: the development of methodological foundations to optimize the educational process is the problem of the ratio of the teacher’s creativity and a certain algorithm of actions that the teacher needs to carry out constantly. With all the variety of pedagogical systems there are common patterns of their functioning. In addition, an emotional background is formed in the process of teaching that consists of positive and negative emotions associated with success or failure in educational activities. During communication the relationship between the teacher and students is established; emotional and volitional mutual influence and interaction of its participants is carried out, the commonality of thoughts, views is formed, mutual understanding is achieved, the style of behavior, habits are transmitted and learned; the cognitive orientation of the individual is formed; psychological barriers are overcome. If previously students were considered as an object of educational influence, now teachers are striving for a situation of cooperation, and it puts forward certain requirements for the communication process organization. In particular such requirements can be: credulity in communicating with students; dialogicity; mutual understanding, which is the psychological basis of cooperation; interaction with subjects of communication not just influence on them.