Історико-теоретичні аспекти формування нової індустріалізації

Abstract

Початком масової первинної індустріалізації (першої промислової революції) можна вважати 1781 р., коли Р. Аркрайт почав в Англії будівництво першої у світі прядильної фабрики, де водяні колеса крутили приводи станків, а праця була детально розподілена між робітниками. Піонером першої з революцій вважається Англія. Сутність первинної індустріалізації – перехід від ремісничого і мануфактурного до промислового виробництва, накопичення приватних засобів виробництва для збільшення розширеної вартості на основі зростання чисельності найманих працівників за рахунок обезземелення селян і розорення ремісників, залучення до господарського обороту нових природних ресурсів і джерел енергії. Перша промислова революція відбулася в ХVІІІ-ХІХ ст., де ключовими передумовами можна називати аграрний переворот, який призвів до вивільнення дешевої робочої сили, та механізацію ручної праці, яка у 10–20 разів збільшила продуктивність

The beginning of mass primary industrialization (the first industrial revolution) can be considered 1781, when R. Arkwright began the construction of the world's first spinning mill in England, where water wheels turned the drives of the looms, and the work was divided among the workers in detail. England is considered the pioneer of the first of the revolutions. The essence of primary industrialization is the transition from craft and manufacturing to industrial production, the accumulation of private means of production to increase the expanded value based on the increase in the number of hired workers due to the dispossession of peasants and the ruin of artisans, the involvement of new natural resources and energy sources in the economic turnover. The first industrial revolution took place in the 18th-19th centuries, where the key prerequisites can be called the agrarian revolution, which led to the release of cheap labor, and the mechanization of manual labor, which increased productivity by 10-20 times