Осягнення часу в екзистенціальному вимірі

Abstract

У статті досліджується процес зміни суб’єктивного сприйняття часу в межах різних соціокультурних епох, зокрема, його трансформація у сучасній техногенній цивілізації. На прикладах художньої творчості аналізуються можливості мистецтва в опануванні часом. Оволодіння особистісно-екзистенціальною темпоральністю розглядається як необхідність наповнення часу життя сенсом.

В статье исследуется процесс изменения субъективного восприятия времени в рамках различных социокультурных эпох, в частности, его трансформации в современной техногенной цивилизации. На примерах художественного творчества анализируются возможности искусства в преодолении власти времени. Овладение личностно-экзистенциальной темпоральностью рассматривается как необходимость наполнение времени смыслом жизни.

In the article a process of change of the subjective time perception within different sociocultural periods, its transformation in the modern technological civilization, in particular, is investigated. On the pattern of artistic creation the opportunities of art to overcome the power of time are explored. Mastering the personal-existential temporality is regarded as a necessity of filling the lifetime with a sense of life.