Особливості рентних відносин в умовах інноваційної економіки

Abstract

Статтю присвячено дослідженню економічного змісту категорій «рента» та «квазірента», виокремленню їх основних форм, що виникають у рамках відносин у науково-інноваційній сфері, а також аналізу специфіки формування цих доходів в умовах сучасної інноваційної економіки. Уточнено зміст категорії «рента» як форми доходу, що виникає в ході відносин щонайменше трьох суб’єктів; у випадку науково-інноваційної ренти – це: утримувач патенту чи власник ліцензії, промисловий капіталіст і найманий працівник, який створює новий чи вдосконалений продукт; в окремих випадках четвертим суб’єктом рентних відносин є найманий дослідник. У рамках цих відносин додатковий прибуток, що отримують підприємці у випадку комерційного успіху, визначено як технологічну (інноваційну) квазіренту, яка може змінюватися зворотно пропорційно по відношенню до науково-інноваційної ренти. Доведено, що країни з інноваційною економікою, виступаючи головними отримувачами науково-інноваційної ренти, можуть поступатися в отриманні технологічної квазіренти менш розвиненим державам, зокрема Китаю.

Статья посвящена исследованию экономического содержания категорий «рента» и «квазирента», классификации их основных форм, возникающих в рамках отношений в научно-инновационной сфере, а также анализу специфики формирования этих доходов в условиях современной инновационной экономики. Уточнено содержание категории «рента» как формы дохода, возникающего в ходе отношений не менее трех субъектов; в случае научно-инновационной ренты – это: держатель патента или владелец лицензии, промышленный капиталист и наёмный работник, который создает новый или усовершенствованный продукт; в отдельных случаях четвертым субъектом рентных отношений может выступать наёмный исследователь. В рамках этих отношений дополнительная прибыль, получаемая предпринимателями в случае коммерческого успеха, определена как технологическая (инновационная) квазирента, которая может изменяться обратно пропорционально научно инновационной ренте. Доказано, что страны с инновационной экономикой, выступая главными получателями научно-инновационной ренты, могут уступать в присвоении технологической квазиренты менее развитым государствам, в частности Китаю.

The article is concerned with studying the economic essence of the categories of «rent» and «quasi-rent», classification of their main forms arising in terms of relationships in the science and innovation sphere, and analyzing the specificity of formation of these incomes in conditions of contemporary innovation economy. The essence of the category of «rent» as a form of income arising from the relationship of at least three entities has been revised; in the case of a scientific-innovation rent, it is the holder of a patent or a license holder, an industrial capitalist or an employee who creates a new or improved product; in some cases, the fourth entity of rent may be a hired researcher. In this relationship, the additional income earned by entrepreneurs in the event of commercial success has been defined as technological (innovation) quasi-rent, which can change inversely proportional to the scientific-innovation rent. It has been proved that countries with innovation economies, acting as the main recipients of scientific-innovation rents, may concede to the technological quasi-rent of the less developed countries, in particular, to China.