У статті досліджено концепт соціального підприємництва у розвитку
екологоорієнтованої економіки через розкриття сутності, характеристик, організаційних
аспектів розвитку соціального підприємництва й визначення його впливу на розв’язання
питань соціально-економічного розвитку й екологізації виробництва. В умовах
повномасштабної війни, ресурсних обмежень та екологічних катаклізмів, сповільнення
темпів економічного зростання та зростання вимог до соціалізації бізнесу, наукові пошуки
балансу між економічним, екологічним й соціальним ефектом та забезпечення формування
регуляторних механізмів є особливо актуальними. Теоретико-методологічною базою
дослідження є системно-комплексний метод пізнання та використання таких прийомів і
методів, як: монографічний, історичний, логічний, аналітичний, порівняльний,
конструктивний, узагальнення. Авторами здійснено диференціацію функціональних типів
еколого-орієнтованих підприємств за напрямами діяльності та запропоновано ключові
аспекти стратегічного планування й залучення фінансових ресурсів у діяльність соціальних
підприємств. Визначено, що соціальне підприємництво є каталізатором створення
потужного ресурсу професійного розвитку та особистісного відновлення, де
екологоорієнтований напрям є найбільш системозабезпечувальним у вирішенні
стратегічних завдань життєдіяльності людини. Основними джерелами фінансового
забезпечення соціального підприємництва визначено: інвестиції від засновників, кредитні
ресурси, прибуток від підприємницької діяльності, вітчизняні та міжнародні гранти,
громадське фінансування, нематеріальна допомога партнерів, нетворкінг, субсидіювання
та інші джерела. За результатами дослідження сформовано комплекс організаційних
заходів функціонування соціального підприємництва щодо: удосконалення нормативно правового забезпечення; зміцнення партнерських відносин влади та бізнесу; залучення
інвестиційних ресурсів; надання доступу до ринків; масштабування надання послуг тапідвищення соціальної відповідальності. Визначено, що екологічну діяльність соціальних
підприємств доцільно розвивати за такими напрямами як: екологічна освіта, інноваційна
діяльність, виробництво екологобезпечних продуктів та надання послуг,
ресурсозбереження, енергоефективність. Доведено, що на рівні стратегічного планування
діяльності соціального підприємництва необхідна реалізація низки завдань щодо
формування місії, цілей діяльності; здобуття освіти у сфері еколого-економічного
розвитку, зростання професійного рівня працівників; вивчення практичного досвіду
соціального підприємництва; інтегрованості, пошуку однодумців для реалізації спільних
цілей, створення нових продуктів та просування інновацій, а також підтримки з боку
держави, профільних бізнес-організацій, акселераторів, громади.
The article investigates the concept of social entrepreneurship in the development of an
environmentally-oriented economy through the disclosure of the essence, characteristics,
organizational aspects of the development of social entrepreneurship and the determination of the
impact of social entrepreneurship on solving issues of socio-economic development and greening
of production. In the conditions of a full-scale war, resource limitations and ecological
cataclysms, slowing down of economic growth and growing demands for business socialization,
scientific searches for a balance between economic, ecological and social effects and ensuring the
formation of regulatory mechanisms are particularly relevant. The theoretical and methodological
basis of the research is a system-complex method of learning and the use of such techniques and
methods as: monographic, historical, logical, analytical, comparative, constructive, generalization. The authors differentiated the functional types of ecologically oriented enterprises
according to the areas of activity and proposed key aspects of strategic planning and the
involvement of financial resources in the activities of social enterprises. It was determined that
social entrepreneurship is a catalyst for the creation of a powerful resource of professional
development and personal recovery, where the ecologically oriented direction is the most system providing in solving the strategic tasks of human life. The main sources of financial support for
social entrepreneurship are defined as: investments from founders, credit resources, profit from
entrepreneurial activity, domestic and international grants, public funding, non-material
assistance of partners, networking, subsidizing and other sources. Based on the results of the
research, a set of organizational measures for the functioning of social entrepreneurship was
formed regarding: improvement of regulatory and legal support; strengthening partnership
relations between government and business; attraction of investment resources; providing access
to markets; scaling up service delivery and increasing social responsibility. It was determined that
it is advisable to develop the environmental activities of social enterprises in such directions as:
environmental education, innovative activities, production of environmentally safe products and
provision of services, resource conservation, energy efficiency. It has been proven that at the level
of strategic planning of social entrepreneurship, it is necessary to implement a number of tasks
related to the formation of the mission and goals of the activity; obtaining education in the field of
ecological and economic development, increasing the professional level of employees; study of
practical experience of social entrepreneurship; integration, finding like-minded people to realize
common goals, creating new products and promoting innovations, as well as support from the
state, specialized business organizations, accelerators, and the community.
