У статті досліджено проблему відсутності чіткого визначення поняття «алокація активів» як в українській, так і в зарубіжній науковій літературі. Проаналізовано деякі визначення, що надаються видатними вченими в області портфельного менеджменту, та виявлено наявні неоднозначності. Запропоновано нове визначення поняття «алокація активів», яке є чітким та враховує основні аспекти цього процесу та відповідає сучасним реаліям фінансових ринків. Розглянуто класифікацію активів за класами в різних наукових працях та визначено, що класифікація активів проводиться суб’єктивно керуючим інвестиційного портфеля безпосередньо в процесі управління інвестиційним портфелем на початкових етапах з урахуванням поставлених вимог та обмежень. Досліджено особливості різних підходів до алокації активів, виділено такі типи як стратегічна, тактична дискреційна, тактична систематична та динамічна алокації активів. Проведено порівняльний аналіз підходів до алокації активів з ряду факторів, таких як фундаментальний принцип, що лежить в основі підходу, частота ребалансування, механізм прийняття рішень, мінімальний рівень експертних знань та контроль ризику. Виділено переваги та недоліки кожного підходу, що дозволить інвестиційним фондам обрати той підхід, що найбільше пасує до їхньої інвестиційної стратегії. Визначено перспективи подальших досліджень у напрямку створення більш уніфікованої класифікації активів, зокрема враховуючи суб’єктивний характер класифікації, який виявлено у даній роботі.
Asset allocation is a key concept in portfolio management, but it lacks a universally accepted definition in the literature. This paper reviews some existing definitions and proposes a new one that reflects the main features and objectives of asset allocation. It also examines how different authors classify assets into classes and argues that this classification is subjective and depends on the preferences and constraints of the portfolio manager. Moreover, it compares four types of asset allocation approaches: strategic, tactical discretionary, tactical systematic, and dynamic. It evaluates each approach based on its underlying principle, rebalancing frequency, decision-making process, required expertise, and risk management. It discusses the pros and cons of each approach and provides guidance for investment funds to select the most suitable one. Finally, it suggests future research directions to develop a more standardized and objective classification of assets.
