Репозитарій Одеського нацiонального економічного унiверситету
ISSN: 2310-8347
eONEUIR - Electronic Odesa National Economic University Institutional Repository
Ласкаво просимо до електронного архіву Одеського національного економічного університету - eONEUIR, який призначений для накопичення, зберігання та надання безкоштовного повнотекстового доступу до електронних публікацій наукових праць професорсько-викладацького складу, аспірантів, співробітників університету. Наукові публікації студентів розміщуються за умови наявності рецензії наукового керівника.
Викладачі, аспіранти та співробітники університету, які є авторами наукових публікацій та бажають опублікуватися у архіві відкритого доступу, повинні пройти реєстрацію в eONEU та підписати авторський договір.
У випадку виникнення питань з приводу публікації матеріалів, будь ласка, звертайтеся до бібліотеки університету (головний корпус (ауд.212)), або на електронну пошту library@oneu.edu.ua.
Договір з автором, Положення та інша супровідна інформація
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Зараз показуємо 1 - 10 з 12
- Faculty of Economics and Enterprise Management
- Faculty of Management, Accounting and Information Technology
- Faculty of International Economy
- Faculty of Finance and Banking
Нові надходження
Дослідження коморбідності посттравматичного синдрому та мінно-вибухової травми серед військовослужбовців (за досвідом російсько-української війни)
(Одеський національний економічний університет, 2025) Даниленко, Т.І.; Danylenko, T.
У статті подано результати дослідження коморбідності посттравматичного стресового розладу (далі – ПТСР) і мінно-вибухової травми (далі – МВТ) серед військовослужбовців, які брали участь у бойових діях під час російсько-української війни. Показано, що поєднання психічних і неврологічних наслідків бойових дій значно підвищує ризик розвитку ПТСР та ускладнює його перебіг. Мета роботи – з’ясувати зв’язок між тяжкістю та типом мінно-вибухових ушкоджень і вираженням симптомів ПТСР, а також оцінити ефективність основних терапевтичних підходів. У дослідженні взяли участь 100 військовослужбовців із контузіями, осколковими та комбінованими пораненнями. Для діагностики використано PCL-5 та CAPS-5. Виявлено прямий кореляційний зв’язок між тяжкістю травми і рівнем симптоматики (r = 0,77 для PCL-5; r = 0,69 для CAPS-5; p < 0,001). Найвищі показники ПТСР спостерігалися при комбінованих ураженнях. Найефективнішими методами терапії стали когнітивно-поведінкова терапія та EMDR, що забезпечили зниження симптомів на 40–45 % і ремісію в понад 70 % пацієнтів. Фармакотерапія мала допоміжний характер і демонструвала помірний ефект. Отримані результати підтверджують необхідність комплексного лікувально-реабілітаційного підходу, що містить психотерапію, медикаментозне лікування, нейрореабілітацію та довгостроковий супровід військових.
The article presents the results of a study on the comorbidity of post-traumatic stress disorder (PTSD) and blastrelated injuries (BRI) among Ukrainian servicemen involved in the Russo-Ukrainian war. The combined effect of neurological damage and psychological trauma significantly increases the risk of PTSD and complicates recovery. The aim was to identify the relationship between the severity and type of blast injury and PTSD manifestations, and to assess the effectiveness of therapeutic approaches. The study included 100 servicemen with concussions, shrapnel wounds, and combined trauma. PTSD was diagnosed using the PCL-5 questionnaire and CAPS-5 clinical interview. Statistical analysis revealed a direct correlation between injury severity and PTSD symptoms (r = 0.77 for PCL-5; r = 0.69 for CAPS-5; p < 0.001). Combined injuries showed the highest prevalence of PTSD. The most effective treatments were cognitive-behavioral therapy and EMDR, reducing symptoms by 40–45 % and achieving remission in over 70 % of cases. Pharmacotherapy had an auxiliary role, providing moderate improvement. The findings highlight the need for integrated rehabilitation programs that combine psychotherapy, pharmacological support, neurorehabilitation, and long-term monitoring tailored to the needs of combat veterans.
Дослідження особливостей самоставлення підлітків та психологічні умови його корекції
(Одеський національний економічний університет, 2025) Гриньова, Н.В.; Глотова, О.І.; Hrynova, N.; Hlotova, O.
У статті розглянуто актуальні проблеми формування самоставлення особистості в підлітковому віці, що є критично важливим етапом для становлення ідентичності та психологічного благополуччя. Акцентується увага на викликах сучасного соціокультурного середовища, зокрема впливі медіа та високих соціальних вимог, що можуть деформувати самосвідомість підлітків. Метою дослідження став усебічний аналіз психологічних особливостей самоставлення у вибірці із 62 підлітків віком 11–14 років. Використано комплекс психодіагностичних методик, який спрямований на вивчення когнітивного, емоційно-ціннісного та конативного компонентів самоставлення, зокрема, методика «Хто Я?» (адаптація М. Кун, Т. Макпартленд), опитувальник В. Століна, С. Пантилєєва, шкала самооцінки Розенберга та інші. Отримані результати виявили суттєві гендерні відмінності: хлопчики схильні до самоідентифікації через соціальні ролі та досягнення, демонструючи вищі показники самокерівництва, тоді як дівчатка більше орієнтовані на внутрішній світ, емоції та міжособистісні стосунки, що часто супроводжується підвищеною самокритикою. Також у дівчаток зафіксовано значний розрив між реальним та ідеальним «Я». Для обох статей характерний високий рівень домагань та середній рівень саморегуляції, що є рушійною силою розвитку. Висновки підкреслюють необхідність диференційованої психолого-педагогічної підтримки, яка враховуватиме індивідуальні та гендерні особливості для формування адекватної самооцінки та ефективних стратегій саморегуляції. У статті наведено практичні рекомендації для педагогів і батьків, спрямовані на створення сприятливого освітнього середовища, розвиток самосвідомості та навичок саморегуляції в підлітків.
The article addresses the pressing issues of self-attitude formation in adolescence, a crucial period for the development of identity and psychological well-being. The focus is on the challenges posed by the modern socio-cultural environment, including the influence of media and high social demands, which can distort adolescents’ self-awareness. The study’s goal was a comprehensive analysis of the psychological features of self-attitude in a sample of 62 adolescents aged 11–14. A set of psychodiagnostic methods was used to study the cognitive, emotional-evaluative, and conative components of self-attitude, including the “Who Am I?” method (adaptation by M. Kuhn, T. McPartland), the V. Stolin, S. Pantileev questionnaire, the Rosenberg Self-Esteem Scale, and others. The results revealed significant gender differences: boys tend to self-identify through social roles and achievements, showing higher self-leadership scores, while girls are more focused on their inner world, emotions, and interpersonal relationships, which is often accompanied by increased self-criticism. A significant discrepancy between the real and ideal self was also found in girls. Both genders are characterized by a high level of aspirations and an average level of self-regulation, which serves as a driving force for development. The conclusions emphasize the need for differentiated psychological and pedagogical support that considers individual and gender-specific characteristics to foster an adequate self-esteem and effective self-regulation strategies. The article provides practical recommendations for educators and parents aimed at creating a supportive learning environment and developing self-awareness and selfregulation skills in adolescents.
Teacher’s work under constant stress is a current trend
(Одеський національний економічний університет, 2025) Garmash, S.; Гармаш, С.В.
The purpose of the article is to highlight problematic issues in the country’s higher education system, namely, to analyze the situation that has developed in the higher education system in recent years, to trace the trends that have emerged in their dynamics, to identify the root causes and possible consequences of these trends. We are talking about the work of teachers in a constant state of stress, which is a negative trend today. The consequence of teachers working in such conditions is the emergence of a professional burnout syndrome, which may be a planned process of artificial reduction of the teaching staff. The assumption presented in the article is supported by examples of constant changes in the requirements for teachers in accordance with the Licensing Conditions for Educational Activities, which complicate their implementation. Several factors contributing to professional burnout of teachers were analyzed, namely: 1) lack of time to perform professional functions against the background of increasing volumes of work with documentation; 2) work overload, exceeding the norm of working hours; 3) low level of material motivation with significant volumes of work performed. In an environment where the concept of “higher education standards” is being replaced by the concept of “standardization of higher education”, attention should be paid to the widespread use of digital technologies in the field of education. It is announced that digital educational technologies are understood as the use of various electronic tools and software to improve the quality of learning and ensure access to knowledge for students and teachers. The article also attempted to draw attention to a new current trend – digitalization, which has both its advantages and disadvantages in education. This trend confidently entered the educational space with the COVID-19 pandemic and the spread of hostilities in the country. It is noted that the comprehensive digitalization of the educational process is gaining momentum, which can lead to unpredictable negative consequences for both the individual and society as a whole. While working on the article, the methods of observation and comparison, the method of expert assessments, the method of unity of analysis and synthesis, and the modeling method were used.
Метою статті є висвітлення проблемних моментів у системі вищої освіти країни, а саме – аналіз ситуації, яка склалася в системі вищої освіти за останні роки, простеження тенденцій, що намітилися в їхній динаміці, виявлення першопричин та можливих наслідків цих тенденцій. Ідеться про роботу викладачів у постійному стресовому стані, що є негативним трендом сьогодення. Наслідком роботи педагогів у таких умовах є виникнення синдрому професійного вигорання, що може бути спланованим процесом штучного скорочення викладацького складу. Наведене припущення в статті підкріплюється прикладами постійних змін у вимогах до викладачів відповідно до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності в сторону ускладнення їх виконання. Проаналізовано декілька чинників, які сприяють професійному вигоранню педагогів, а саме: 1) дефіцит часу для виконання професійних функцій на тлі збільшення обсягів роботи з документацією; 2) робочі перевантаження, перевищення норми тривалості робочого часу; 3) низький рівень матеріальної мотивації за значних обсягів виконуваної роботи. В умовах, коли поняття «стандарт вищої освіти» підмінюється поняттям «стандартизація вищої освіти», варто звернути увагу на широке застосування цифрових технологій у сфері освіти. Анонсується, що під цифровими освітніми технологіями розуміють використання різноманітних електронних засобів та програмного забезпечення з метою покращення якості навчання й забезпечення доступу до знань здобувачам освіти та викладачам. У статті здійснено спробу привернути увагу до нового тренду сьогодення – до цифровізації, яка в освіті має як свої переваги, так і недоліки. Цей тренд впевнено увійшов в навчальний простір з пандемією COVID-19 та з поширенням бойових дій на території країни. Відмічається, що комплексна цифровізація навчального процесу набирає обертів, що може призвести до непередбачуваних негативних наслідків як для особистості, так і для суспільства загалом. Під час роботи над статтею використано методи спостереження та порівняння, метод експертних оцінок, метод єдності аналізу та синтезу, метод моделювання.
Вплив тривоги, тривожності та тривожних розладів на планування консультування: психологічний і соматичний аспект
(Одеський національний економічний університет, 2025) Власенко, О.О.; Кущенко, І.В.; Мітіна, С.В.; Vlasenko, O.; Kushchenko, I.; Mitina, S.
У статті проаналізовано сутність тривоги як реакції психіки, що допомагає особистості мобілізувати всі системи організму. Виокремлено, що тривога є захисною реакцією психіки людини. Представлено перелік соматичних та психологічних проявів тривоги. Визначено відмінності тривоги й тривожності. Проаналізовано поняття тривожності. Наведено класифікацію тривожності за різними критеріями. Надано розуміння тривожних станів та їх класифікація. Проведене дослідження дало змогу зрозуміти взаємозалежність феноменів тривоги, тривожності й тривожних розладів. Тривога наявна як у стані тривожності, так і в тривожних розладах, однак її ступінь впливу на психіку особистості відрізняється. Планування консультування та визначення напрямів роботи з клієнтом відбувається лише після формування запиту. Запит висвітлює проблему, яку намагається вирішити клієнт, та очікуваний результат від роботи. Його формулювання не завжди адекватне. Під час діагностування станів тривоги, тривожності й тривожних розладів запит потребує коригування, що необхідно враховувати, плануючи консультування. Для з’ясування рівня тривоги необхідно виявити: психологічні та соматичні симптоми стану; зміни в повсякденній життєдіяльності, соціальних зв’язках, поведінці та системі самоконтролю; внутрішню нестабільність; відсутність здатності до задоволення. Крім того, виявлення розладів потребує використання спеціальних опитувальників. Працюючи з тривогою, тривожністю та тривожними розладами в різних поєднаннях, використовують такі етапи плану консультування: використання фармакотерапії, різноманітних видів психотерапії та методик розслаблення й концентрації, формування зміни стратегії та способу життя.
The article analyzes the essence of anxiety, as a reaction of the psyche, which allows personality to mobilize all systems of the body. It is distinguished that anxiety is a protective reaction of the human psyche. The list of somatic and psychological manifestations of anxiety is presented. Differences of anxiety and anxiety are determined. The concept of anxiety is analyzed. The classification of anxiety by different criteria is given. An understanding of anxiety and their classification is given. The study made it possible to understand the interdependence of phenomena of anxiety, anxiety and anxiety. Anxiety is present both in a state of anxiety and in anxiety disorders, but its degree of influence on the psyche of personality is different. Consulting and determining the directions of work with the client only occurs after forming a request. The request highlights the problem that the client and the expected result from work are trying to solve. Its formulation is not always adequate. When diagnosing anxiety, anxiety and anxiety disorders, the request requires adjustment, which must be taken into account when planning counseling. To find outthe level of anxiety, it is necessary to identify: psychological and somatic symptoms; changes in daily life, social connections, behavior and self-control system; internal instability; lack of ability to satisfy. In addition, the detection of disorders requires the use of special questionnaires. When working with anxiety, anxiety and anxiety disorders in different combinations, the following stages of consulting plan are used: the use of pharmacotherapy, various types of psychotherapy and methods of relaxation and concentration, the formation of strategy and lifestyle change.
Психологічний зміст концептів травма, ПТСР та посттравматичне зростання: системний аналіз
(Одеський національний економічний університет, 2025) Буряк, О.Я.; Buriak, O.
У статті здійснено системний аналіз психологічного змісту базових концептів сучасної психотравматології – «травма», «посттравматичний стресовий розлад» (далі – ПТСР) та «посттравматичне зростання» (далі – ПТЗ). Показано, що в науковому дискурсі поняття «травма» виходить за межі суто медико-біологічного розуміння і трактується як психосоціальний феномен, що поєднує індивідуальне переживання, культурний контекст та соціальні умови. Концепт ПТСР аналізується як нормативна діагностична категорія, закріплена в міжнародних класифікаціях (DSM-5, ICD-11), яка визначає спектр симптомів, пов’язаних із порушенням адаптаційних механізмів після впливу травматичної події. Водночас окреслюється низка дискусійних моментів щодо універсальності критеріїв ПТСР та впливу культурних відмінностей на його клінічну презентацію. Особливу увагу приділено феномену посттравматичного зростання, який у сучасних дослідженнях розглядається як результат складної взаємодії когнітивних процесів (реконструкція базових переконань, пошук сенсу), наративних стратегій (переосмислення травматичного досвіду в життєвій історії), екзистенційних факторів (ціннісні зсуви, духовність) та соціальної підтримки. Показано, що ПТЗ не є автоматичним наслідком травми, а формується лише за наявності певних індивідуальних і середовищних умов, включно з терапевтичними втручаннями.Здійснений системний аналіз дає змогу інтегрувати зазначені концепти в єдине дослідницьке поле, що допомагає уникнути редукціонізму та краще зрозуміти спектр психологічних реакцій на травму: від патологічних форм (ПТСР) до можливостей трансформаційного розвитку (ПТЗ). Робиться висновок про необхідність подальшої розробки мультидисциплінарних моделей, які поєднуватимуть когнітивні, екзистенційні та культурно-контекстуальні підходи до вивчення травматичного досвіду. Додатково підкреслюється практична значущість отриманих результатів для психотерапевтичної та психоосвітньої практики, оскільки інтеграція знань про травму, ПТСР і ПТЗ сприяє формуванню ефективних стратегій підтримки індивідів і спільнот, підвищує ресурсність фахівців та відкриває перспективи для створення програм психологічної допомоги в кризових і посткризових умовах.
The article presents a systemic analysis of the psychological content of the core concepts in contemporary psychotraumatology – “trauma,” “post-traumatic stress disorder (PTSD)”, and “post-traumatic growth (ПТЗ)”. It is shown that the notion of “trauma” goes beyond a strictly medical or biological perspective and is interpreted as a psychosocial phenomenon that integrates individual experience, cultural context, and social conditions. The concept of PTSD is analyzed as a normative diagnostic category established in international classifications (DSM-5, ICD-11), which defines a spectrum of symptoms associated with impaired adaptation mechanisms following exposure to traumatic events. At the same time, several debates are highlighted regarding the universality of PTSD criteria and the influence of cultural differences on its clinical presentation. Particular attention is given to the phenomenon of post-traumatic growth, which is considered in contemporary research as the outcome of a complex interplay of cognitive processes (reconstruction of core beliefs, meaning making), narrative strategies (re-authoring traumatic experiences within one’s life story), existential factors (value shifts, spirituality), and social support. It is emphasized that ПТЗ is not an automatic consequence of trauma but emerges only under specific individual and contextual conditions, including therapeutic interventions. The systemic analysis conducted allows for the integration of these concepts into a unified research framework, helping to avoid reductionism and to better understand the spectrum of psychological responses to trauma – from pathological outcomes (PTSD) to opportunities for transformative development (ПТЗ). The article concludes with the necessity of further development of multidisciplinary models that integrate cognitive, existential, and cultural-contextual approaches to the study of traumatic experience. Additionally, the practical significance of the obtained results is emphasized for both psychotherapeutic and psychoeducational practice, as the integration of knowledge about trauma, PTSD, and PTG contributes to the development of effective strategies for supporting individuals and communities, enhances the resourcefulness of professionals, and opens up prospects for designing psychological assistance programs in crisis and post-crisis contexts.