Репозитарій Одеського нацiонального економічного унiверситету

ISSN: 2310-8347
eONEUIR - Electronic Odesa National Economic University Institutional Repository
Ласкаво просимо до електронного архіву Одеського національного економічного університету - eONEUIR, який призначений для накопичення, зберігання та надання безкоштовного повнотекстового доступу до електронних публікацій наукових праць професорсько-викладацького складу, аспірантів, співробітників університету. Наукові публікації студентів розміщуються за умови наявності рецензії наукового керівника.

Викладачі, аспіранти та співробітники університету, які є авторами наукових публікацій та бажають опублікуватися у архіві відкритого доступу, повинні пройти реєстрацію в eONEU та підписати авторський договір.

У випадку виникнення питань з приводу публікації матеріалів, будь ласка, звертайтеся до бібліотеки університету (головний корпус (ауд.212)), або на електронну пошту library@oneu.edu.ua.
Договір з автором, Положення та інша супровідна інформація

 

Нові надходження

Документ
Вільнюс як топос пограниччя культур в есеїстиці Ч. Мілоша (за матеріалами збірки «Абетка»)
(ОНУ ім. І. І. Мечникова, 2026) Шевченко, Т.М.; Shevchenko, T.
У публікації проаналізовано топос Вільнюса як ключовий в есеїстичному світогляді Ч. Мілоша. The publication analyzes the topos of Vilnius as a key element in C. Miłosz’s essayistic worldview.
Документ
«Абетка» Чеслава Мілоша в контексті українських авторських есеїстичних лексиконів: ідейно-композиційний аспект
(2026) Шевченко, Т.М.; Shevchenko, T.
У статті проаналізовано ідейно-композиційну організацію збірки есеїв Чеслава Мілоша „Абетка”. Розглянуто важливі складники цієї колекції: заголовок, жанр, передмову, епіграфи, принцип укладання за абеткою текстів, об’єднаних рефлексивно-автобіографічним дискурсом. Встановлено продуктивність створеної Ч. Мілошем моделі організації текстів про власне життя в контексті епохи як її ідейно-світоглядної презентації з погляду свідка історії, а не лише естета. Цю модель простежено й у творчості українських письменників Ю. Андруховича („Лексикон інтимних міст”), В. Неборака („Лексикон А. Г.”), М. Рябчука („Лексикон націоналіста та інші есеї”), В. Махна („З голосних і приголосних”). З’ясовано, що польського та українських авторів пов’язують тотожні есеїстично-автобіографічні практики, погранична свідомість, інтенція об’єднувати власні твори в лексикони за абетковим чи близьким до нього принципом, структурування авторської свідомості в нелінійний постмодерний наратив. Аналіз збірки засвідчив продуктивність Мілошевої моделі легітимації есеїстичної абетки як повноцінної філософсько-рефлексивної форми самоідентифікації митця, оприявненої через інтелектуальну біографію та етико-історичні роздуми. „Абетка” Ч. Мілоша засвідчила, що ця модель укорінена в традиції і водночас вирізняється винятковістю авторського мислення за постмодерних обставин, цікавою для творчого наслідування молодшими українськими авторами. The article analyzes the ideological and compositional organization of the collection of essays by C. Miłosz АBC’s. It focuses on the important components of this collection: the title, genre, preface, epigraphs, the very principle of alphabetical arrangement of texts united by a reflexive-autobiographical discourse. The conclusion concerns the productivity of the model of organization of texts about one’s own life created by C. Miłosz in the context of the era as its ideological and worldview presentation from the point of view of a witness to history, and not just an aesthete, which was also actively used by Ukrainian writers Yu. Andrukhovych (“Lexicon of Intimate Cities”), V. Neborak (“Lexicon of A. G.”), M. Riabchuk (“Lexicon of the Nationalist and Other Essays”), V. Makhno (“From Vowels and Consonants”). The article states that Polish and Ukrainian authors are united by identical essayistic-autobiographical practices, borderline consciousness, the intention to combine their own works into lexicons according to the alphabetic or similar principle, and the structuring of the author’s consciousness into a nonlinear postmodern narrative. The analysis of the collection has demonstrated the productivity of Miłosz’s model of legitimization of the essayistic alphabet as a full-fledged philosophical-essayistic form of the artist’s self-identification, revealed through intellectual biography and ethical-historical reflections. АBC’s by C. Miłosz in the context of the works of Ukrainian artists has demonstrated its references to traditions and at the same time the originality of the author’s thinking, interesting for creative imitation by younger Ukrainian author.
Документ
Особливості ментативу в епістолярній спадщині А. Кримського (за матеріалами його листів до І. Франка)
(2026) Шевченко, Т.М.; Shevchenko, T.
У статті проаналізовано ментативну організацію листів А. Кримського до І. Франка 1890–1904 рр. Винятковість цього листування, ініційованого А. Кримським, зумовлена передусім інтелектуалізмом дискусії ‟двох галактик” української культури (С. Вівчар) про інтертекстуальні впливи західної і східної літератур, автентичність окремих перекладів, аспекти походження малознаних текстів, важливість окремих видавничих проєктів. Аналіз ментативного наповнення листів А. Кримського – фрагментів з експліцитною інтерпретаційністю, поглибленою рефлексивністю, увагою до дрібниць, пошуками аргументів, прагненням доказовості – продемонстрував виняткову ерудицію адресанта. Ментативи А. Кримського як елітарної особистості, науковця, письменника, знавця багатьох мов спрямовані не на повідомлення фактів, а зосереджені на їхньому осмисленні, зокрема щодо власної біографії, перекладів східних авторів, походження текстів, своїх літературно-художніх пошуків через модус епістолярної комунікації як єдності інформаційного, емоційного та рефлексивного дискурсів. Виділено такі основні ознаки ментативу в листах А. Кримського до І. Франка: думки адресанта подаються в процесі формування, а не репрезентуються як завершена істина; адресант уважний до зовнішніх оцінок і зауважень, приймає чи відхиляє їх, проте не відсторонюється від власних аргументів під тиском авторитетів; у листах часто відбувається саморефлексія автора як осмислення власних актів життя і творчості. У статті звернено увагу, що епістолярним міркуванням А. Кримського подекуди властиві діалогічність мислення, використання висловлювань із задіянням оцінності та інтерпретації. Аналіз епістолярію А. Кримського до І. Франка дав підстави для створення інтелектуального портрета адресанта: з нього постає мислитель, уважний до деталей, ініціатор проєктів, поборник українського слова, інтелектуал, ерудит, фахівець своєї справи, який, утім, із вдячністю сприймає критику, підказки, вказівки. Водночас він твердо вірить у силу логіки, аргументів, доказів, навіть якщо це в певних моментах не збігається з його переконаннями з ідеологічних чи інших міркувань. Тож визначено такі функції ментативних висловлювань в епістолярії А. Кримського до І. Франка: їхня настанова інтелектуальна, герменевтична, комунікативно-партнерська, інтерпретаційна, а також саморефлексивна й автопортретна водночас. The article analyses the mentative organisation of A. Krymsky’s letters to I. Franko written between 1890 and 1904. The uniqueness of this correspondence, initiated by A. Krymsky, lies primarily in the intellectual nature of the discussions between the ‘two galaxies’ of Ukrainian culture (S. Vivchar) concerning the intertextual influences of Western and Eastern literatures, the authenticity of individual translations, the origins of little-known texts, and the significance of particular publishing projects. An analysis of the mentative content of A. Krymsky’s letters, characterised by explicit interpretive potential, profound reflexivity, attention to detail, a search for convincing arguments, and a concern for substantiation, demonstrates the exceptional erudition of the letter writer. The mentatives employed by A. Krymsky as a prominent intellectual, scholar, writer, and polyglot are not primarily intended to convey facts but rather to reflect on and interpret them, particularly in relation to his own biography, translations of Eastern authors, the origins of texts, and his literary and artistic pursuits. These features are realised through epistolary communication as a combination of informational, emotional, and reflective modes of discourse. The following main features of the mentative in A. Krymsky’s letters to I. Franko are identified: the writer’s thoughts are presented as they develop rather than as established truths; he is attentive to external assessments and comments, accepts or rejects them, but does not abandon his own arguments under the pressure of authority; and his letters frequently contain self-reflection on his own life and creative work. The article also demonstrates that A. Krymsky’s epistolary reasoning is sometimes characterised by dialogic thinking and by the use of statements involving evaluation and interpretation. The analysis of A. Krymsky’s letters to I. Franko provides a basis for constructing an intellectual portrait of the writer: he emerges as a thoughtful and detail-oriented intellectual, an initiator of projects, an advocate of the Ukrainian language, a highly erudite scholar and specialist in his field who nevertheless gratefully accepts criticism, suggestions, and guidance. At the same time, he firmly believes in the power of logic, argument, and evidence, even when these do not fully accord with his own convictions for ideological or other reasons. Accordingly, the following functions of mentative statements in A. Krymsky’s epistolary writings to I. Franko are identified: intellectual, hermeneutic, dialogic and communicative, interpretive, self-reflexive, and self-portraiture functions at a time.
Документ
Топос Києва в епістолярії Соломії Павличко
(ОНУ ім. І. І. Мечникова, 2026) Шевченко, Т.М.; Shevchenko, T.
У статті проаналізовано топос Києва в епістолярній творчості Соломії Павличко. На підставі аналізу її збірки «Листи з Києва», до якої увійшли епістоли, адресовані професорові Богдану Кравченку з Канади, зроблено висновкипро винятковість образотворення української столиці з багатьох аспектів. Тексти по-новому відкрили авторку, видатну українську літературознавицю, як елітарну особистість і важливу учасницю політичних, культурних, акаде мічних змін к. 80 – поч. 90-х рр. ХХ ст. З листів Соломії Павличко можна чи мало дізнатися про складні обставини здобуття української незалежності, про те, як на очах адресантки Україна виривалася з комуністичних тенет у період пізньої перебудови. Київ як уособлення цих процесів у листах Соломії Павличко опредмечується за допомогою різних маркерів, які тісно привʼязані до тогочасся, описаного в листах, адже стали частиною його сутності апріорі. Столиця постає топографічним універсумом, який уособлює епоху змін. У статті виділено декілька складників Києва як утілення оновлення країни і самоідентифікації авторки: урбаністичний простір зображується як осередок національного відродження, інтелектуальна і культурна територія, осердя розвитку української науки попри політичні перетворення, центр формування нової української гуманітарної думки (передусім феміністичних студій), живий приклад переходу, змін, а також повсякденний урбаністичний простір, утілення надії. У статті зроблено висновки, що Соломія Павличко показує Київ багатовимірно: одномоментно історичним, політичним, культурним і особистісним простором. Це місто змін, де народжується нова українська ідентичність і формується незалежна держава. Це топос соціальних і культурних трансформацій, а також осердя особистісного самоусвідомлення авторки, зумовлене, передусім, урбаністичними впливами. The article analyzes the topos of Kyiv in the epistolary work of Solomiіa Pavlychko. Based on the analysis of her collection ‘Letters from Kyiv’, which includes epistles addressed to Professor Bohdan Kravchenko from Canada, conclusions are drawn about the exclusivity of the image of the Ukrainian capital from many aspects. The texts have revealed in a new way the author, an outstanding Ukrainian literary critic, as an elitist personality and an important participant in political, cultural, and academic changes in the 1980s and early 1990s of the 20th century. From Solomiia Pavlychko’s letters, one can learn a lot about the difficult circumstances of gaining Ukrainian independence, about how, before the eyes of the addressee, Ukraine was breaking out of the communist nets during the period of late perestroika. Kyiv as the personification of these processes in Solomiіa Pavlychko’s letters is objectified using various markers that are closely tied to the time described in the letters, because they have become part of its essence a priori. The capital appears as a topographical universe that personifies the era of change. The article highlights several components of Kyiv as the embodiment of the country’s renewal and the author’s self-identification: the urban space is depicted as a center of national revival, an intellectual and cultural territory, the center of the development of Ukrainian science despite political transformations, the center of the formation of new Ukrainian humanitarian thought (primarily feminist studies), a living example of transition, change, as well as everyday urban space, the embodiment of hope. The article concludes that Solomiia Pavlychko shows Kyiv multidimensionally: simultaneously as a historical, political, cultural and personal space. This is a city of change, where a new Ukrainian identity is born and an independent state is formed. This is a topos of social and cultural transformations, as well as the center of the author’s personal self-awareness, conditioned, first of all, by urban influences.
Документ
Читання як спосіб буття сучасного письменника (за матеріалами збірки В. Махна Зголосних і приголосних)
(2026) Шевченко, Т.М.; Shevchenko, T.
У статті аналізується феномен читання крізь призму есеїстики Василя Махна — праці, яку автор від початку замислював як своєрідний «приватний лексикон» під назвою «З голосних і приголосних: енциклопедичний словник імен, міст, птахів, рослин і всього іншого». Книга покликана розкрити екзистенційну формулу сучасного письменника та його свідомість, що ґрунтується на постійному поповненні текстового матеріалу, пошуку нових ідей і здатності творчо перетворювати накопичене на художні образи та форми. Аналіз есеїв, що увійшли до цієї збірки — присвячених творам мистецтва, колегам-письменникам, процесам читання й письма, а також літературній критиці, — засвідчує: Василь Махно розглядає художню творчість як різновид продуктивної діяльності, що часом розгортається спонтанно й несвідомо. Водночас цей процес спрямовують певні чинники, серед яких чільне місце посідає читання — як першоджерело особистісного зростання, простір для самовираження та орієнтир для власної творчості. Автор стверджує, що на літературну творчість безпосередньо впливають книги, які людина читає й перечитує впродовж усього життя, а не лише в певні його періоди. Зрештою, проаналізована збірка відкриває нові грані постаті Василя Махна, який постає тут не лише як митець, а й як філософ і філолог. This article analyzes the phenomenon of reading through the prism of Vasyl Makhno’s essayistic work, originally conceptualized by the author as a private lexicon titled From Vowels and Consonants: An Encyclopedic Dictionary of Names, Cities, Birds, Plants, and All Sorts of Other Things. The book is designed to reveal the existential formula of a modern writer and their consciousness, which relies on the constant replenishment of textual content, the search for fresh ideas, and the ability to crea-tively transform accumulated material into artistic imagery and forms. An analysis of the collection’s essays—which are dedicated to works of art, fellow writers, reading and writing reception, as well as literary criticism—demonstrates that Makhno views artistic creativity as a form of productive activity that occasionally proceeds spontaneously and unconsciously. Nevertheless, specific factors guide this process, with reading occupying a preeminent position as the primary source of personal growth, a sphere of self-expression, and a guide for one’s own creativity. The author posits that literary creation is directly influenced by books that are read and reread continuously throughout one’s life, rather than merely during specific periods. Ultimately, the analyzed collection reveals new dimensions of Makhno, who emerges here not merely as an artist, but as a philosopher and philologist.