Репозитарій Одеського нацiонального економічного унiверситету
ISSN: 2310-8347
eONEUIR - Electronic Odesa National Economic University Institutional Repository
Ласкаво просимо до електронного архіву Одеського національного економічного університету - eONEUIR, який призначений для накопичення, зберігання та надання безкоштовного повнотекстового доступу до електронних публікацій наукових праць професорсько-викладацького складу, аспірантів, співробітників університету. Наукові публікації студентів розміщуються за умови наявності рецензії наукового керівника.
Викладачі, аспіранти та співробітники університету, які є авторами наукових публікацій та бажають опублікуватися у архіві відкритого доступу, повинні пройти реєстрацію в eONEU та підписати авторський договір.
У випадку виникнення питань з приводу публікації матеріалів, будь ласка, звертайтеся до бібліотеки університету (головний корпус (ауд.212)), або на електронну пошту library@oneu.edu.ua.
Договір з автором, Положення та інша супровідна інформація
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
- Faculty of Economics and Enterprise Management
- Faculty of Management, Accounting and Information Technology
- Faculty of International Economy
- Faculty of Finance and Banking
Нові надходження
Адаптивна модель управління підприємством в умовах економічної нестабільності
(Одеський національний економічний університет, 2026) Філіппов, В.Ю.; Лук'янчук, О.М.; Степанов, К.П.; Filippov, V.; Lukianchuk, O.; Stepanov, K.
У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти формування адаптивної моделі управління підприємством в умовах економічної нестабільності. Метою дослідження є наукове обґрунтування підходів до формування адаптивної системи управління, здатної забезпечити економічну стійкість, гнучкість та конкурентоспроможність підприємства у сучасних кризових умовах. Об’єктом дослідження є процеси адаптивного управління підприємством в умовах економічної нестабільності. У дослідженні використано методи аналізу, синтезу, узагальнення, системного та структурно-функціонального аналізу, графічного моделювання й логічного узагальнення. Оригінальність статті полягає у формуванні комплексної адаптивної моделі управління підприємством, яка поєднує стратегічне та оперативне управління, систему моніторингу зовнішнього середовища, управління ризиками, цифровізацію процесів, кадрову адаптивність і механізми антикризового реагування в єдину систему забезпечення економічної стійкості підприємства. Практична значущість статті полягає у можливості використання розробленої адаптивної моделі управління у діяльності підприємств різних сфер господарювання для підвищення економічної стійкості, конкурентоспроможності та ефективності управлінських рішень.
The article explores the theoretical and practical aspects of forming an adaptive model of enterprise management in conditions of economic instability. The purpose of the study is to scientifically substantiate approaches to forming an adaptive management system capable of ensuring economic stability, flexibility and competitiveness of the enterprise in modern crisis conditions. The object of the study is the processes of adaptive enterprise management in conditions of economic instability. The study used methods of analysis, synthesis, generalization, system and structural-functional analysis, graphic modeling and logical generalization. Based on the conducted study, the main problems of the functioning of enterprises in conditions of an unstable external environment were identified, in particular the impact of economic risks, digital transformation, and personnel shortage and crisis phenomena. The article substantiates the need to form a comprehensive adaptive model of enterprise management, which is based on the principles of flexibility, systematicity, risk-orientedness, innovation and continuous monitoring of the external environment. An adaptive enterprise management model has been developed, which includes blocks of monitoring, adaptive planning, risk management, digitalization, personnel adaptability, control and continuous improvement. It has been determined that the implementation of the proposed model in the activities of the enterprise contributes to increasing economic sustainability, competitiveness, efficiency of management decisions and the ability of the enterprise to respond promptly to changes in the external environment. The originality of the article lies in the formation of a universal comprehensive adaptive enterprise management model, which combines strategic and operational management, an external environment monitoring system, risk management, digitalization of processes, personnel adaptability and anti-crisis response mechanisms into a single system for ensuring the economic sustainability of the enterprise. Unlike existing scientific approaches, the proposed model takes into account modern challenges of the functioning of enterprises in conditions of economic instability, in particular military risks, digital transformation, personnel shortage and rapid changes in the market environment. The practical significance of the article lies in the possibility of using the developed adaptive management model in the activities of enterprises in various sectors of the economy to increase economic sustainability, competitiveness and efficiency of management decisions. The proposed adaptation mechanisms will allow enterprises to respond in a timely manner to changes in the external environment, minimize risks, optimize the use of resources, improve the management system and ensure stable functioning in crisis conditions, as well as the possibility of implementing digital management tools, monitoring systems and adaptive planning to ensure the long-term development of the enterprise.
Дослідження бенчмаркингу як наукової категорії та нової парадигми бізнесу
(Одеський національний економічний університет, 2026) Кухарська, Н.О.; Kukharska, N.
У статті розглянуто бенчмаркінг як дієвий інструмент впровадження найкращих ефективних управлінських рішень і технологічних практик у різні сфери діяльності підприємства з їх подальшою швидкою адаптацією до власної практики в умовах цифровізації та посилення конкурентного середовища. Метою статті є дослідження бенчмаркінгу як наукової категорії у ретроспективі та авторське обґрунтування його значення та розвитку в умовах цифрової трансформації економіки як нової парадигми бізнесу. Методами дослідження є ретроспективний порівняльний аналіз визначень бенчмаркінгу зарубіжними вченими та українськими науковцями, метод узагальнення наявних наукових підходів, а також метод комплексної методології управлінських рішень та організаційного навчання. Проведено порівняльний аналіз визначення бенчмаркінгу зарубіжними та українськими вченими до 2020-х років, а також аналіз досліджень із цього питання за період 2020–2025 років. Запропоновано авторський підхід до поняття бенчмаркінгу як нової парадигми бізнесу в умовах цифрової економіки. Розглянуто переваги та недоліки бенчмаркінгу в сучасних умовах цифровізації.
The article considers benchmarking as an effective tool for implementing the best effective management decisions and technological practices across various areas of a business activities, with their rapid adaptation to the company’s own practices in the context of digitalisation and the strengthening of the competitive environment. The purpose of the article is to research benchmarking as a scientific category in retrospect and to provide an author with a justification of its significance and development in the context of the digital transformation of the economy as a new business paradigm. A comparative analysis of the definition of benchmarking by foreign and Ukrainian scientists until the 2020s was conducted. It was demonstrated that common features include the orientation towards best practices and a focus on improving an operational efficiency. At the same time, foreign authors emphasize process-oriented and continuous approaches, measurement and standards, as well as competitive analysis, and consider benchmarking as a method for achieving leadership through best practices. Ukrainian scientists pay greater attention to the managerial aspect, strategic marketing, and the adaptation of experience, and view benchmarking as a tool for enterprise development. Research on this topic has also been conducted in recent years (2020–2025), which indicates an expansion of the classical understanding of benchmarking from a simple tool for comparative analysis to a comprehensive methodology for supporting management decisions, organizational learning and digital transformation. The authors propose an original approach to the concept of benchmarking as a new business paradigm in the current economic climate – a conceptual and managerial model that transforms traditional approaches to competition towards systematic continuous learning, openness and the adaptive borrowing of best practices, ensuring continuous updating of the enterprise’s business model in the context of digitalisation and global competition. The advantages and disadvantages of benchmarking in the context of digital transformation are considered.
Кадровий потенціал аграрних підприємств: стратегічний підхід до формування в умовах воєнної трансформації економіки
(Одеський національний економічний університет, 2026) Кузнецова, І.О.; Балабаш, О.С.; Kuznetsova, I.; Balabash, O.
Метою статті є обґрунтування стратегічного підходу до формування кадрового потенціалу аграрних підприємств як джерела забезпечення їхніх стійких конкурентних переваг в умовах воєнної та повоєнної трансформації економіки. Методика дослідження ґрунтується на положеннях ресурсної концепції стратегічного управління та концепції організаційного знання. У процесі дослідження використано методи системного та порівняльного аналізу, метод дедукції (для уточнення дефініцій), а також процесний підхід (для розробки технології оцінювання кадрів). У статті досліджено трансформаційні процеси вітчизняного аграрного сектору економіки та систематизовано ключові збитки, завдані військовою агресією рф. Критично переосмислено наявні концептуальні підходи до трактування сутності кадрового потенціалу. Обґрунтовано доцільність застосування стратегічного підходу. Запропоновано авторську трикомпонентну архітектуру кадрового потенціалу, що інтегрує когнітивно-професійну, компетентнісну та соціально-психологічну складові. Розроблено технологію оцінювання кадрового потенціалу аграрного підприємства, яка представлена у вигляді логічної карти бізнес-процесу та інформограми. Практична цінність отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованого підходу при розробці систем оцінювання персоналу.
The purpose of the article is to substantiate a strategic approach to the formation of the personnel potential of agricultural enterprises as a source of ensuring their sustainable competitive advantages under conditions of wartime and post-war economic transformation. The research methodology is based on the provisions of the resource-based concept of strategic management and the concept of organizational knowledge. The study employs methods of systemic and comparative analysis, the deduction method (to clarify definitions), as well as the process approach (to develop personnel assessment technology).The article examines the transformational processes of the domestic agricultural sector and systematizes the key losses caused by the military aggression of the russian federation. Existing conceptual approaches to interpreting the essence of personnel potential are critically reconsidered. The expediency of applying a strategic approach to the formation of the personnel potential of agricultural enterprises is substantiated. The author proposes a three-component architecture of personnel potential integrating cognitive-professional, competency-based, and socio-psychological components. Unlike existing approaches, the proposed structure is grounded in the dichotomy of formalized and non-formalized organizational knowledge and is supplemented by a socio-psychological component. It is substantiated that the integration of these components forms personnel potential that meets the criteria of strategic value, rarity, inimitability, and non-substitutability, and therefore can serve as a source of sustainable competitive advantages for an agricultural enterprise. A technology for assessing the personnel potential of agricultural enterprises has been developed and presented in the form of a logical business process map and an infogram. The practical value of the obtained results lies in the possibility of using the proposed approach in the development of systems for assessment, development, and strategic management of the personnel potential of agricultural enterprises under conditions of wartime and post-war economic transformation.
Корпоративна соціальна відповідальність як інструмент ресурсного менеджменту агрохолдингів України в умовах воєнних викликів
(Одеський національний економічний університет, 2026) Колодійчук, В.А.; Kolodiichuk, V.
Стаття присвячена дослідженню особливостей ресурсного менеджменту провідних агропромислових холдингів України через призму принципів корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) в умовах повномасштабної війни. Метою статті є виявлення взаємозв’язку між якістю ресурсного управління аграрних корпорацій та рівнем інтеграції КСВ-практик у їхні бізнес-моделі. Методика дослідження поєднує системний, компаративний та статистичний підходи. Інформаційну базу склали дані рейтингу Latifundist.com Топ-100 латифундистів, фінансові звіти Kernel, МХП, Астарта Київ, Континентал Фармерз Груп, Нібулон. Встановлено, що структура ресурсів зазнала змін: холдинги із системною КСВ-політикою зберегли операційні показники. Обґрунтовано, що КСВ є інтегрованим механізмом управління ресурсами, який підвищує резильєнтність агрохолдингів.
The article explores the specific characteristics of resource management in Ukraine’s leading agro-industrial holdings through the prism of corporate social responsibility (CSR) under full-scale war conditions. The aim of the study is to identify the correlation between the quality of resource management in agricultural corporations and the integration level of CSR practices into their business models. The methodology of the research combines systemic, comparative, and statistical approaches. The empirical baseline consists of the Latifundist.com Top-100 agricultural ranking, financial statements of Kernel, MHP, Astarta-Kyiv, Continental Farmers Group, and Nibulon, along with specialized tracking reports from Forbes Ukraine for the 2021-2026 period. It is established that the operational structure of land, human, and financial capital of domestic agroholdings has undergone substantial war-induced changes, leading to a 31-57% revenue drop and huge land bank downsizes for companies with rigid raw-export specialization. Conversely, diversified agricultural holdings with systematic, deeply embedded social responsibility policies—focusing on local community funding, sustainable land-lease payments, and comprehensive aid for mobilized personnel – successfully preserved or expanded their key performance metrics and institutional trust. The article substantiates that corporate social responsibility functions not as an external or decorative supplement but as an active, integrated resource management mechanism that significantly strengthens the strategic adaptability, long-term ESG compliance, and overall socio-economic resilience of agricultural corporations against severe macroeconomic shocks.
Фінансово-економічні механізми сталого розвитку та модернізації економіки України
(Одеський національний економічний університет, 2026) Тіщенко, Є.О.; Tishchenko, I.
Необхідність забезпечення сталого розвитку та модернізації економіки України актуалізує потребу у формуванні фінансово‑економічних механізмів, здатних мобілізувати інвестиційні ресурси та інтегрувати екологічні й соціальні пріоритети у фінансову систему. У статті проведено системний аналіз сучасних викликів та можливостей, застосовано методи сценарного прогнозування та порівняльного аналізу міжнародних практик «зеленого» фінансування. Обґрунтовано диференційований підхід до використання фінансових інструментів залежно від рівня їхньої зрілості та інституційної готовності. Визначено ключові елементи інституційної архітектури «зеленого» фінансування, розроблено класифікацію інструментів за рівнем зрілості та запропоновано систему індикаторів для оцінки ефективності фінансово‑економічних механізмів. Особливу увагу приділено ролі державної політики, фінансових установ та інвестиційних фондів у мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерел капіталу, а також у формуванні інноваційної моделі економічного розвитку України. Отримані результати можуть бути використані для розробки стратегій модернізації економіки, впровадження інноваційних фінансових інструментів та забезпечення довгострокової конкурентоспроможності країни.
The necessity of ensuring sustainable development and modernization of Ukraine’s economy determines the urgent need to substantiate financial and economic mechanisms capable of mobilizing capital, diversifying funding sources, and integrating environmental and social priorities into the financial system. In the context of global challenges and domestic structural transformations, these mechanisms serve as key instruments for consolidating the resource base of innovative modernization, strengthening economic resilience, and enhancing international competitiveness, while ensuring alignment with global sustainability standards. By applying systems analysis, scenario forecasting, and comparative studies of international practices, the research substantiates a differentiated approach to the application of green financial instruments depending on their maturity level and institutional readiness. The institutional architecture of green finance is outlined, with emphasis on the interaction between state policy, financial institutions, and investment funds. A classification of instruments by maturity is proposed, highlighting the stages of their evolution from pilot initiatives to fully integrated mechanisms. Furthermore, a system of indicators for evaluating
effectiveness is developed, enabling the integration of economic, social, and environmental dimensions of development, ensuring compliance with international standards, and providing a basis for practical monitoring and policy adjustment. The novelty of the study lies in the proposed classification of green financial instruments by maturity level and the development of an integrated system of indicators for assessing their effectiveness. The results clarify the role of financial and economic mechanisms in sustainable development, define their functional structure and interrelations with institutional conditions, and provide recommendations for implementing green financial instruments in Ukraine’s modernization agenda. The practical significance of the research is reflected in mobilizing internal and external capital, designing a national roadmap for green finance, and integrating environmental and social criteria into financial and economic decision‑making. The findings can be applied by government authorities for strategic policy design, by financial institutions and investment funds for building environmental portfolios and supporting innovative modernization, and by research centers for further studies on sustainable economic transformation.