Менеджмент соціально-трудових відносин в кризових умовах: тенденції, проблеми, можливості стійкого розвитку

Abstract

Метою статті є обґрунтування теоретичних засад і практичних підходів до ефективного управління соціально-трудовими відносинами в умовах кризових явищ соціально-економічного характеру. У центрі уваги перебувають нові виклики, спричинені трансформаційними процесами в економіці, змінами на ринку праці, дестабілізацією зайнятості, зниженням рівня соціального захисту та погіршенням якості трудового життя. Розглянуто сучасні тенденції розвитку соціально-трудових відносин, зокрема гнучкість форм зайнятості, цифровізацію праці, зростання ролі індивідуальної відповідальності працівників за результати діяльності, актуалізацію питань безпеки праці та емоційного вигорання. Визначено основні проблеми, які перешкоджають стабільному функціонуванню системи управління персоналом в умовах невизначеності, включаючи низький рівень мотивації, відтік висококваліфікованих кадрів, слабкий соціальний діалог між роботодавцем і працівником. Запропоновано модель антикризового менеджменту соціальнотрудових відносин, що включає стратегічні інструменти прогнозування ризиків, підвищення організаційної гнучкості, підтримку трудового потенціалу, модернізацію внутрішньо-корпоративних комунікацій і вдосконалення системи соціального партнерства. Наукова новизна даного дослідження полягає у виокремленні інтегративного підходу до стабілізації соціальнотрудових відносин, який базується на принципах стійкого розвитку, соціальної відповідальності та ефективного стратегічного управління. Практичне значення результатів полягає у розробці практичних рекомендацій для роботодавців й професійних об’єднань та органів державної влади щодо підвищення стійкості ринку праці, мінімізації негативних наслідків криз і забезпечення соціального захисту персоналу. Основні висновки підкреслюють важливість запровадження нових управлінських рішень, орієнтованих на підвищення рівня взаємної довіри між працівником і роботодавцем, збереження кадрового потенціалу та забезпечення балансу економічних і соціальних інтересів.

The purpose of this article is to substantiate theoretical foundations and practical approaches to the effective management of social and labor relations in the context of crisis phenomena of a socio-economic nature. The research focuses on the challenges caused by transformational processes in the economy, labor market shifts, destabilization of employment, a decline in social protection, and the deterioration of working conditions. Modern trends in the development of social and labor relations are examined, including the flexibility of employment forms, the digitalization of labor processes, the growing role of individual responsibility among employees for work results, and the relevance of occupational safety and emotional burnout prevention. The article identifies the main issues hindering the stable functioning of personnel management systems in an environment of uncertainty, such as low levels of motivation, outmigration of qualified staff, and weak social dialogue between employers and employees. An adaptive model of anti-crisis management in the social and labor sphere is proposed, combining strategic tools for risk forecasting, enhancing organizational flexibility, supporting labor potential, modernizing internal communication, and improving the system of social partnership. The scientific novelty of the research lies in the allocation of an integrative approach to stabilizing social and labor relations, which is based on the principles of sustainable development, social responsibility, and effective strategic governance. The practical value of the obtained results consists in developing actionable recommendations for employers, public authorities, and professional associations aimed at increasing labor market resilience, minimizing the negative effects of crises, and ensuring the social protection of personnel. The key conclusions emphasize the importance of implementing new managerial solutions focused on strengthening mutual trust between employers and employees, preserving human capital, and achieving a balance between economic and social interests in an unstable environment.