Проблема самовдосконалення людини: аксіологічний аспект

Abstract

Актуальність дослідження. Проблема самовдосконалення людини є багатогранною та вимагає комплексного підходу. Її вирішення лежить у гармонійному поєднанні особистих прагнень із реаліями суспільного життя, виборі ефективних і здорових методів розвитку, а також у переосмисленні цінностей. Вивчення цієї проблеми дає змогу не лише краще зрозуміти людську природу, але й сприяти побудові гармонійного суспільства, де розвиток особистості стає ключовою цінністю. Метою статті є вивчення аксіологічного виміру процесу самовдосконалення людини в контексті еволюційних змін. Методологічна основа дослідження зумовлена поставленою метою і завданнями роботи та характеризується застосуванням теоретичних принципів діалектичного поєднання аналізу і синтезу, історичного та логічного підходів, порівняння та аналогії, а також гіпотетико-дедуктивного, компаративістського, структурно-функціонального та герменевтичного методів. Результати дослідження. Парадигмальні та історичні детермінанти просторово-часових змін центризму та аксіосфери, обумовлюють й трансформацію уявлень про еталон досконалості, процес самовдосконалення, а також відповідні шляхи та механізми самовдосконалення. Для кожного історичного етапу розвитку європейської цивілізації, що характеризувався космо-, тео-, антропо-, соціоцентризмом або навіть плюралізмом було притаманне функціонування певної ціннісно-нормативної системи, яка обумовлювала формування відповідної моделі, шляхів та механізмів самовдосконалення, а також еталону досконалості, який можна розглядати як ціннісно-орієнтаційну та внутрішньо-регулятивну основи життєдіяльності людини. Сучасний етап розвитку європейської цивілізації характеризується привалюванням таких цінностей, як гідність, свобода, демократія, рівність, верховенство права та повага до прав людини, та аксіоцентризмом, що ставить цінності, які вважаються самоцінними, в центр розвитку цивілізації. У сучасних умовах, коли світ стоїть перед екзистенційними загрозами, аксіоцентризм може стати тим орієнтиром, який забезпечить не лише виживання людства, але й його процвітання. Сучасним еталоном досконалості стає людина, здатна на реалізацію як діаноетичних, так і етичних цінностей одночасно, а основним змістом концепту «самовдосконалення» виступає його безперервність.

The relevance of the problem. The problem of human self-improvement is multifaceted and requires an integrated approach. Its solution lies in the harmonious combination of personal aspirations with the realities of social life, the choice of effective and healthy development methods, as well as in rethinking values. The study of this problem allows not only to better understand human nature, but also to contribute to the construction of a harmonious society, where the development of personality becomes a key value. The purpose of the article is to study the axiological dimension of human self-improvement in the context of evolutionary changes. The methodological basis of the study is determined by the set goal and objectives of the work and is characterized by the application of theoretical principles of the dialectical combination of analysis and synthesis, historical and logical approaches, comparison and analogy, as well as hypothetical-deductive, comparative, structural-functional and hermeneutic methods. Research results. Paradigmatic and historical determinants of spatio-temporal changes in centrism and the axiosphere also determine the transformation of ideas about the standard of perfection, the process of self-improvement, as well as the corresponding paths and mechanisms of selfimprovement. Each historical stage of development of European civilization, characterized by cosmo-, theo-, anthropo-, sociocentrism or even pluralism, was characterized by the functioning of a certain value-normative system, which determined the formation of a corresponding model, paths and mechanisms of self-improvement, as well as the standard of perfection, considered as a value-orientation and intra-regulatory basis of human life. The current stage of development of European civilization is characterized by the prevalence of such values as dignity, freedom, democracy, equality, the rule of law and respect for human rights, and axiocentrism, which places values that are considered valuable in themselves at the center of civilization development. In modern conditions, when the world is facing existential threats, axiocentrism can become a guideline that will ensure not only the survival of humanity, but also its prosperity. The modern standard of perfection is a person capable of realizing both dianoetic and ethical values simultaneously, and the main content of the concept of self-improvement is its continuity.