Метою статті є дослідження теоретичних аспектів становлення поняття креативної економіки, визначення підходів до вивчення креативної економіки як системного явища та її значення для економічного розвитку. Для досягнення поставленої мети використано такі загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, систематизації, теоретичного узагальнення, абстрагування та аналогії. Проаналізовано різні підходи до вивчення креативної економіки як системного явища (нової концепції, системи специфічних соціально-економічних відносин, складової частини світової економіки чи специфічної галузі, драйвера економічного росту, людино-орієнтовний підхід). Розглянуто креативну економіку в контексті можливостей забезпечення її розвитку носіями людського потенціалу, від яких безпосередньо залежать її формати, ефективність, темпи становлення та масштабування. Зроблено акцент на місце людського потенціалу в системі формування креативної економіки. Визначено креативні складові людського потенціалу (знання, досвід, інноваційність). Сформульовано власне визначення поняття «креативна економіка» на основі використання креативної складової людського потенціалу та результатів креативної діяльності (нових технологій, інновацій, інформації, знань). Розглянуто сучасні підходи до визначення креативних індустрій та їх складу (набір певних видів економічної діяльності, сукупність певних професій, креативне місто, частина економічної системи). Визначено, що віднесення різних галузей до креативних індустрій у різних країнах та міжнародних організаціях створює перешкоди для розробки та формування єдиного механізму застосування креативних індустрій як інструменту державного та регіонального економічного зростання, тому важливо розробити єдиний методологічний підхід до їх розподілу за часткою креативної складової. Практичне значення полягає в тому, що було сформульовано основні ознаки щодо визначення креативної складової у різних видах економічної діяльності.
The aim of the article is to study the theoretical aspects of creative economy concept formation, to determine approaches to the study of creative economy as a systemic phenomenon and its significance for economic development. To achieve these goals, the following general scientific methods were used: analysis, synthesis, systematization, theoretical generalization, abstraction and analogy. Different approaches to the study of creative economy as a systemic phenomenon (new concept, system of specific socio-economic relations, part of the world economy or a specific industry, driver of economic growth, human-oriented approach) are analyzed. The creative economy is considered in the context of ensuring possibilities its development by the carriers of human potential, on which its formats, efficiency, rates of formation and scaling directly depend. The attention is focused on the place of human potential in the system of creative economy formation. Creative components of human potential (knowledge, experience, innovation) are determined. The author’s definition of the «creative economy» concept is formulated on the basis of the creative component of human potential usіng and the results of creative activity (new technologies, innovations, information, knowledge). Modern approaches to the definition of creative industries and their composition (a set of certain types of economic activity, a set of certain professions, a creative city, part of the economic system) are considered. It is determined that the attribution of different industries to creative industries in different countries and international organizations creates obstacles to the development and formation of a single mechanism for using creative industries as a tool of state and regional economic growth, therefore, it is important to develop a unified methodological approach to their distribution according to the share of the creative component. The practical significance lies in the fact that the main features for determining the creative component in different types of economic activity are formulated.
