Abstract:
У статті визначено сучасне розуміння поняття «макропруденційна політика» та її роль у регулюванні системного фінансового ризику. Встановлено, що у світовій практиці найбільшого розповсюдження набула така класифікація інструментів макропруденційної політики: пов’язані з кредитуванням, пов’язані з ліквідністю, капітальні та інституціональні інструменти. Інструменти, що пов’язані з кредитуванням, використовуються для обмеження надмірної кредитної експансії, збереження високих стандартів кредитування та якості кредитного портфелю банків; до цих інструментів відносять наступні: співвідношення розміру позички та застави та співвідношення боргового навантаження та доходів. Аналіз емпіричних досліджень з приводу оцінки ефективності таких інструментів доводить їхню ефективність у стримуванні іпотечного й споживчого кредитування, обмеженні зростання цін на нерухомість, а також у запобігає надмірному зростанню проблемних позичок. За результатами оцінки динаміки кредитного портфелю банків України встановлено необхідність розробки методології використання інструментів макропруденційної політики.
