У роботі розглядаються теоретичні основи оцінки ліквідності банку, включаючи аналіз наукових підходів до визначення терміну «ліквідність» та її класифікації з метою визначення можливих об’єктів оцінювання; систематизацію факторів, що впливають на ліквідність банку; визначення місця оцінки ліквідності банку в системі управління нею; обґрунтування послідовності дій при оцінці ліквідності банку та особливості її здійснення на різних рівнях управління; використання методів та інструментів оцінки ліквідності банку.
У роботі проаналізовано основні напрями діяльності АТ «Райффайзен Банк»; ліквідність АТ «Райффайзен Банк» та інструментарій, що використовується для оцінки ліквідності в банку. За результатами аналізу визначено, що ліквідний стан банку є достатнім для виконання його зобов’язань перед вкладниками та кредиторами, а також проведення активних операцій. Основні загрози ліквідності банку формуються структурою джерел фондування, в якій домінують кошти на поточних рахунках фізичних та юридичних осіб. Зазначені дисбаланси покриваються сформованими буферами ліквідності, але в разі погіршення операційного середовища у банку може зрости вразливість до кризи ліквідності. Достатній рівень ліквідності банку в поточний момент також підтверджується дотриманням пруденційних нормативів ліквідності та значеннями додаткових коефіцієнтів ліквідності.
У роботі надано рекомендації щодо моделей оцінки ліквідності банку, що враховує міжнародні стандарти, та передбачає: наявність комплексних вхідних інформаційних даних, системи динамічних припущень щодо впливу зовнішніх та внутрішніх факторів, використання сценарного аналізу та стрес-тестування (прямого та реверсивного).
Автором доведено необхідність моделювання поведінки продуктів без визначеного строку погашення. Визначено, що для досягнення цілей моделювання можуть використовуватись параметричні методи, методи на основі ARIMA та її різновиди ARIMAX, SARIMA, SARIMAX, методи на основі машинного навчання.
Встановлено, що у процесі прийняття рішення щодо використання в практичній діяльності банку переваги та недоліки інструментів мають бути зважені індивідуально для кожного банку з урахуванням специфіки його діяльності, доступності інформаційної бази та досягнення цілей оцінювання та наглядових вимог з мінімальними витратами всіх типів ресурсів.
The paper examines the theoretical foundations of bank liquidity assessment, including the analysis of scientific approaches to the definition of the term «liquidity» and its classification to determine possible assessment objects; systematization of factors affecting bank liquidity; determining the place of assessment of the bank’s liquidity in its management system; substantiating the sequence of actions in assessing the bank’s liquidity and the specifics of its implementation at different levels of management; the use of methods and tools to evaluate the bank’s liquidity.
The work analyzes the primary areas of activity of Raiffeisen Bank JSC, its liquidity, and tools used to assess liquidity. Based on the analysis results, it was determined that the bank’s liquid state is sufficient to fulfil its obligations to depositors and creditors and conduct active operations. The main threats to the bank’s liquidity are formed by the structure of funding sources, which is dominated by funds on the current accounts of individuals and legal entities. The formed liquidity buffers cover the specified imbalances, but in the event of deterioration of the operating environment, the bank’s vulnerability to a liquidity crisis may increase. The bank’s sufficient level of liquidity at the current moment is also confirmed by compliance with prudential liquidity standards and values of additional liquidity ratios.
The work provides recommendations on bank liquidity assessment models that take into account international standards and include: the availability of complex input data and a system of dynamic assumptions regarding the influence of external and internal factors; the use of scenario analysis and stress testing (direct and reverse).
The author proved the necessity of modelling the behaviour of products without a fixed maturity. It was determined that parametric methods, methods based on ARIMA and its variants ARIMAX, SARIMA, SARIMAX, and methods based on machine learning could be used to achieve modelling goals.
It was established that in the process of deciding on the use in the practical activities of the bank, the advantages and disadvantages of the tools should be weighed individually for each bank, taking into account the specifics of its activity, the availability of the information base and the achievement of assessment goals and supervisory requirements with minimal expenditure of all types of resources.
