Соціальний захист персоналу в Україні в умовах невизначеності: роль адаптивних HR-стратегій

Abstract

Актуальність дослідження обумовлена нескінченими соціально-економічними кризовими викликами, які постали перед Україною за останнє десятиріччя. Економічна нестабільність впливає на систему управління персоналом та соціально-трудові відносини в Україні. Повномасштабна війна, масова міграція економічно активного населення, мобілізаційні процеси, кадровий дефіцит, загальна економічна нестабільність посилили проблеми збереження трудового потенціалу українського бізнесу та забезпечення соціальних гарантій працівникам. Сучасні умови функціонування бізнесу потребують формування адаптивних HR-стратегій, здатних забезпечити підтримку операційної ефективності, кадрової стабільності та збереження ключових компетенцій персоналу за таких умов тривалої нестабільності. Особливої актуальності набувають питання утримання кваліфікованих працівників, розвитку програм перекваліфікації, використання гнучких форм зайнятості та цифровізації систем мотивації. Важливою проблемою залишається втрата кваліфікованих спеціалістів, зниження продуктивності праці та посилення психологічного навантаження на персонал, що негативно впливає на ефективність діяльності, стійкості бізнес-процесів. Недостатня адаптивність традиційних систем управління персоналом та соціального захисту ускладнює процес збереження кадрового потенціалу. Досліджено теоретичні засади, сучасні тенденції розвитку системи соціального захисту персоналу в Україні. Розкрито сутність поняття «соціальний захист персоналу», як комплексної системи економічних, правових, організаційних та соціальних заходів, спрямованих на запобігання соціальним ризикам, підтримку належного рівня життя працівників, забезпечення соціальних гарантій. Проаналізовано сучасні підходи до трактування категорій «соціальний захист», «HR-стратегій» та «соціальна безпека», а також визначено взаємозв’язок наведених заходів у системі управління персоналом. The relevance of the study is determined by contemporary crisis challenges that significantly affect the personnel management system and social and labor relations in Ukraine. The full-scale war, mass migration of the economically active population, mobilization processes, labor shortages, and overall economic instability have intensified the problems of preserving the labor potential of enterprises and ensuring social guarantees for employees. Current conditions of enterprise functioning require the development of adaptive HR strategies capable of maintaining operational efficiency, personnel stability, and the preservation of key employee competencies under prolonged instability. Particular importance is attached to the retention of qualified personnel, the development of retraining programs, the implementation of flexible forms of employment, and the digitalization of motivation systems. A significant problem remains the loss of qualified specialists, declining labor productivity, and increasing psychological pressure on employees, which negatively affects enterprise performance and the sustainability of business processes. The insufficient adaptability of traditional personnel management and social protection systems complicates the preservation of labor potential under crisis conditions. The article examines the theoretical foundations and current development trends of the personnel social protection system in Ukraine. The essence of the concept of «personnel social protection» is revealed as a comprehensive system of economic, legal, organizational, and social measures aimed at preventing social risks, maintaining an adequate standard of living for employees, and ensuring social security. Modern approaches to the interpretation of the categories «social protection», «HR strategies», and «social security» are analyzed, and their interrelation within the personnel management system is determined.