Освіта як простір мислення: світоглядно-філософський дискурс

Abstract

У статті у світоглядно-філософському дискурсі досліджено сутність та засади забезпечення якості вищої освіти в епоху штучного інтелекту й тотальної цифровізації освітнього простору. Акцентовано увагу на необхідності концептуального розмежування понять «інтелект» та «мислення» як взаємопов’язаних, але не тотожних когнітивних категорій. Виокремлено три рівні інтелекту (інструментальний, людський та штучний) і доведено безсуб’єктність та алгоритмічну обмеженість штучного інтелекту, який, працюючи в межах кантівського розсудку та імітуючи творчість, позбавлений свідомості, саморефлексії та трансцендентального «Я». Обґрунтовано потребу зміщення вектору сучасної вищої школи від механічного засвоєння інформації та культивування суто інтелектуальних навичок до розвитку мислення вищого рівня як здатності оперувати ідеями за межами досвіду. Визначено, що головним завданням викладача в епоху нейромереж є формування автентичних людських якостей – пам’яті, емоційності, апперцепції, сенсорики сприйняття та ціннісних морально-етичних орієнтацій, що виступають основою збереження людської ідентичності та розвитку творчості. The article examines the essence and principles of quality assurance in higher education within the framework of worldview and philosophical discourse in the era of artificial intelligence and total educational space digitalization. Special emphasis is placed on the need for a conceptual distinction between the concepts of «intelligence» and «thinking» as interconnected but non-identical cognitive categories. The author identifies three levels of intelligence (instrumental, human, and artificial) and demonstrates the subjectless and algorithmically limited nature of artificial intelligence, which operates within the boundaries of Kantian understanding and simulates creativity but lacks consciousness, self-reflection, and the transcendental «Self». The study substantiates the necessity of shifting the focus of modern higher education from the mechanical acquisition of information and cultivating purely intellectual abilities toward the development of higher-level thinking as the capacity to operate with ideas beyond experience. It is concluded that the primary task of a university educator in the era of neural networks is to cultivate authentic human qualities – memory, emotionality, apperception, sensory perception, and moral-ethical value orientations, which serve as the foundation for preserving human identity and fostering genuine creativity.