Формування міжкультурної компетенції у студентів для безперервного навчання в умовах глобалізації

Abstract

У статті розглянуто проблему формування міжкультурної компетенції у студентів для забезпечення ефек- тивної професійної діяльності та безперервного навчання в умовах цифрової глобалізації. Наведено аналіз літератури, який показав актуальність досліджуваної теми та необхідність підготовки фахівця, здатного воло- діти певним набором компетенцій, у тому числі навичками міжкультурної комунікації. Автори посилаються на Європейську довідкову систему ключових компетентностей для навчання протягом усього життя, в якій культурна обізнаність та здатність вираження визначені одними з ключових компетентностей. Міжкультурну компетентність визначено як розуміння та повагу до того, як ідеї та значення творчо створюються та виража- ються й передаються у різних культурах і через цілу низку мистецтв та інших культурних форм. Аналіз тео- ретико-методичних джерел показав, що формування навичок міжкультурної комунікації є однією з найважли- віших тенденцій професійної підготовки студентів. Такі навички охоплюють свідомі знання власної культури (культурний самоаналіз), здатність аналізувати взаємодію, прогнозувати непорозуміння й адаптивну поведінку. Основними умовами професійної підготовки, що висуваються до студентів, визначено відкритість для міжкуль- турної спільної роботи, бажання співпраці в міжкультурних колективах, проведення міжкультурних обмінів та спілкування з питань управління міжнародною бізнес-діяльністю. Авторами вибрано такі методи форму- вання навичок міжкультурної комунікації, як створення проєкт-презентацій із глибоким та всебічним аналізом бізнес-культур різних країн (дослідження стилю управління, культури привітань, дрес-коду, подарунків, тайм- менеджменту тощо); мозковий штурм завдяки розв'язанню кейсів, вирішенню міжкультурних дилем, обгово- ренню суперечливих тем та навчальні поїздки за кордон, у тому числі грантові. Наведено результати апробації визначених методів та доведено їх ефективність

The article deals with the problem of the formation of cross cultural competence of students to ensure effective professional activity and lifelong learning in the era of digital globalization. The analysis of the literature is presented, showing the relevance of the topic under study and the need for training a specialist capable of possessing a certain set of competencies, including the skill of cross cultural communication. The authors refer to the European Reference System for Key Competences for Lifelong Learning, in which cultural awareness and the ability to express are one of the key competences. Cross cultural competence is defined as understanding and respect for how ideas and meanings are creatively expressed and transmitted in different cultures and through a range of arts and other cultural forms. The analysis of theoretical and methodological sources showed that the formation of cross cultural communication skills is one of the most important trends in student training. Such skills include conscious knowledge of one's own culture (cultural introspection), the ability to analyze interactions, predict misunderstandings, and adaptive behavior. The main conditions of professional training of students are openness to cross cultural cooperation, the desire to cooperate in cross cultural teams, cross cultural exchanges and communication on international business management. The authors have distinguished such methods of forming cross cultural communication skills as creating project presentations with in-depth and comprehensive analysis of business cultures of different countries (study of management style, greeting culture, dress code, gifts, time management, etc.); brainstorming by solving cases, solving cross cultural dilemmas, discussing controversial topics and study trips abroad