Competence approach to teaching foreign language to students of establishments of higher education

Abstract

The aim of the article – to differentiate and reveal the essence of the concepts of «competence» and «competency», determine the relationship between them, consider communicative competence and communicative competency as their components and provide the basic classifications of communicative competencies. To identify the range of competencies which are developed in foreign language lessons and are the ultimate goal of teaching and mastering the language. To describe the methods of developing foreign language communicative competency of students of establishments of higher education of non-linguistic specialties. Much attention is paid to the main characteristics of key competencies among which the most important one is communicative competency in the research. Mastering communicative competency in various types of speech activities and areas of communication with a purpose to further communicative activity is a relevant object of the reserach of such sciences as linguodidactic and psycholinguistics on the basis of which the investigation has been carried out. The paper describes the components of communicative competency, outlines the purpose of mastering language, according to which the choice of approaches to teaching the students, methods, principles, tools and organizational form chosen. One of the main and hard-to-reach practical goals in developing communicative competency is the teaching of oral foreign monologue speech (ability to create speech) since the work on oral language is necessary for the development of speech mechanisms and other types of speech activities has been considered. Technologies of development of oral language skills have been presented.

Мета дослідження – розмежувати і розкрити сутність понять «компетентність» і «компетенція», виявити взаємозв'язок між ними, розглянути комунікативну компетентність і комунікативну компетенцію як їх складові та представити основні класифікації комунікативних компетенцій. Окреслити коло компетенцій, що формуються на заняттях з іноземної мови і є кінцевою метою навчання та оволодіння мовою. Описати методи формування іншомовної комунікативної компетенції у студентів закладів вищої освіти нефілологічних спеціальностей. В дослідженні значну увагу приділено основним характеристикам ключових компетенцій, серед яких важливе місце займає комунікативна компетенція. Оволодіння комунікативною компетенцією в різних видах мовленнєвої діяльності і сферах спілкування з метою подальшої комунікативної діяльності є актуальним об’єктом вивчення таких наук як лінгводидактика і психолінгвістика, на базі яких проводилося це дослідження. У статті описано складові комунікативної компетенції, окреслено мету оволодіння мовою, відповідно до якої відбувається вибір підходів до навчання, методів, принципів, засобів і організаційних форм навчання. Розглянуто одну з основних і важкодосяжних практичних цілей у формуванні комунікативної компетенції – навчання усного іноземного монологічного мовлення (здатності створювати висловлювання), оскільки робота над усним мовленням необхідна для розвитку мовленнєвих механізмів та інших видів мовленнєвої діяльності. Представлено технології розвитку навичок усного мовлення.