Соціально-психологічні засади комунікативної креативності

Abstract

У статті розглядаються соціально-психологічні засади комунікативної креативності. Аналіз наукової літератури показує, що креативність є одним із ключових аспектів людської діяльності, здатністю вигадувати нові ідеї, знаходити нестандартні розв’язання проблем і виражати себе через різні форми творчості. Цей процес значною мірою залежить від соціально-психологічних чинників, які визначають, як ми мислимо, відчуваємо та діємо в контексті суспільних норм та очікувань. Вивчення креативності важливо для розробки освітніх програм, які сприяють розвитку критичного мислення, самостійності і здатності до інновацій. Це допомагає формувати навички, необхідні для успішної кар’єри в майбутньому. Креативність також має велике значення в контексті міжкультурних досліджень. Різні культури можуть мати унікальні підходи до творчого мислення, і вивчення цих підходів може сприяти глобальному порозумінню та співпраці. У нашому дослідженні поняття креативності визначається як систематичне психічне утворення, що має багаторівневу і багатовимірну структуру, пов’язане не лише з інтелектуальним потенціалом, але й з розвитком мотиваційного, емоційного, естетичного, екзистенційного, комунікативного та компетентного рівнів. Креативність є однією з ключових загальнонаукових проблем, що досліджується на філософському, культурному, освітньому, особистісному, психологічному та соціально-психологічному рівнях. Для перевірки теоретичного конструкту соціально-психологічних засад комунікативної креативності, нами було застосовано діагностичний інструментарій, який спрямований на вивчення комунікативної креативності у поєднанні з іншими психологічними явищами, а саме: «16-факторний особистісний опитувальник» (Р. Кеттелл) та «Соціальний інтелект» (Дж. Гілфорд). Наступним кроком став диференціально-психологічний аналіз отриманих результатів, який включав два основні етапи: по-перше, групування досліджуваних за якісно-кількісним поєднанням показників комунікативної креативності, і по-друге, вивчення особистісних рис представників виділених груп. Далі, на основі створених профілів, були складені та описані психологічні характеристики осіб з високим і низьким рівнем комунікативної креативності

The article discusses the socio-psychological foundations of communicative creativity. The analysis of scientific literature shows that creativity is one of the key aspects of human activity, the ability to come up with new ideas, find non-standard solutions to problems and express oneself through various forms of creativity. This process is largely dependent on the social and psychological factors that determine how we think, feel, and act in the context of societal norms and expectations. The study of creativity is important for the development of educational programs that promote critical thinking, autonomy, and the ability to innovate. This helps to build the skills necessary for a successful career in the future. Creativity is also important in the context of intercultural studies. Different cultures may have unique approaches to creative thinking, and studying these approaches can contribute to global understanding and cooperation. In our study, the concept of creativity is defined as a systematic mental formation that has a multilevel and multidimensional structure associated not only with intellectual potential, but also with the development of motivational, emotional, aesthetic, existential, communicative and competent levels. Creativity is one of the key general scientific problems that is studied at the philosophical, cultural, educational, personal, psychological, and socio-psychological levels. To test the theoretical construct of the socio-psychological foundations of communicative creativity, we used diagnostic tools aimed at studying communicative creativity in combination with other psychological phenomena, namely: “16-Factor Personality Inventory” (R. Cattell) and ‘Social Intelligence’ (J. Guilford). The next step was the differential psychological analysis of the results, which included two main stages: first, grouping the subjects by qualitative and quantitative combination of indicators of communicative creativity, and second, studying the personal traits of the representatives of the selected groups. Further, based on the created profiles, the psychological characteristics of individuals with high and low levels of communicative creativity were compiled and described.