Фабінг та відчуття самотності у молодого покоління

Abstract

У сучасному світі цифрових технологій, смартфони стали невід'ємною частиною повсякденного життя, особливо серед молоді. Разом із цим зросла і проблема надмірного використання мобільних пристроїв, що сприяє формуванню нових видів залежностей, таких як фабінг. Фабінг, або феномен використання смартфона під час соціальної взаємодії, призводить до зниження якості міжособистісного спілкування та збільшення відчуття самотності. Метою цієї статті є дослідження взаємозв'язку між фабінгом і відчуттям самотності у молодого покоління, а також виявлення ключових факторів, що впливають на розвиток цієї поведінки.У статті представлено результати власного емпіричного дослідження, проведеного серед підлітків та юнаків у віці від 15 до 21 року. Загальна кількість вибірки: 316 осіб. Дослідження включало анкетування, інтерв'ю, спостереження та психодіагностичне тестування, що дозволило зібрати дані про частоту та інтенсивність використання смартфонів під час соціальних взаємодій, а також про рівень самотності респондентів. Соціальні мережі створюють ілюзію соціальної взаємодії, що може задовольняти потребу в спілкуванні на поверхневому рівні, але водночас посилювати почуття самотності через відсутність глибоких і емоційно насичених контактів.Аналіз отриманих даних показав, що високий рівень фабінгу корелює з підвищеним відчуттям самотності, особливо серед підлітків 15-17 років.Порівнюючи вікові особливості можна відзначити,що у підлітковому віці дівчата відчувають самотність яскравіше аніж хлопці.Одним із ключових висновків дослідження є те, що фабінг не тільки впливає на якість спілкування, але й створює бар'єри для розвитку глибоких і значущих міжособистісних відносин. Молоді люди, які часто використовують смартфони під час спілкування, схильні відчувати більшу соціальну ізоляцію та самотність, а також до зниження загального рівня психосоціального благополуччя. Ключові слова:адиктивна поведінка підлітковий та юнацький вік, фабінг, інтернет залежність, цифрові технології, кіберпростір,комп’ютерна залежність, ґаджет-залежності, суб’єктивне відчуття самотності.

In today's world of digital technologies, smartphones have become an integral part of everyday life, especially among young people. Along with this, the problem of excessive use of mobile devices has also increased, which contributes to the formation of new types of addictions, such as phubbing. Phubbing, or the phenomenon of using a smartphone during social interaction, leads to a decrease in the quality of interpersonal communication and an increase in feelings of loneliness. The purpose of this article is to investigate the relationship between phubbing and the feeling of loneliness in the younger generation, as well as to identify the key factors that influence the development of this behavior.The article presents the results of its own empirical research conducted among teenagers and young men aged 15 to 21. The total number of the sample: 316 people. The research included questionnaires, interviews, observations and psychodiagnostic testing, which allowed to collect data on the frequency and intensity of smartphone use during social interactions, as well as on the respondents' level of loneliness. Social networks create the illusion of social interaction, which can satisfy the need for communication on a superficial level, but at the same time increase feelings of loneliness due to the lack of deep and emotionally rich contacts. Analysis of the obtained data showed that a high level of phubbing correlates with an increased feeling of loneliness, especially among teenagers aged 15-17. Comparing age characteristics, it can be noted that in adolescence, girls feel loneliness more vividly than boys.One of the key findings of the study is that phubbing not only affects the quality of communication, but also creates barriers to the development of deep and meaningful interpersonal relationships. Young people who frequently use smartphones to communicate tend to experience greater social isolation and loneliness, as well as lower overall levels of psychosocial well-being.