Адаптація зарубіжного досвіду функціонування системи пенсійного страхування до української практики

Abstract

Сучасні економічні реалії, які все ще переживають наслідки систематичних криз, диктують необхідність у реформах соціальної політики держави. Одним із напрямів цієї політики є пенсійне страхування. Для країн європейської зони характерне підвищення пенсійного віку. Максимальний пенсійний вік складає 67 років (в Греції, Італії для чоловіків, Польщі, Ісландії). В деяких країнах Європи в перспективі очікується підвищення пенсійного віку до 67 років, а також встановлення загального пенсійного віку, як для чоловіків, так і для жінок. У зв’язку з необхідністю адаптації пенсійних виплат виходячи з динаміки заробітної плати (Франція), умов без робіття (Австрія) та рівня інфляції (Велика Британія, Швеція), передбачені різні види індексації пенсійних допомог.

Modern economic realities, which are still experiencing the effects of systematic crises, dictate the need to reform the social policy of the state. One of the directions of this policy is pension insurance. The countries of the European zone are characterized by an increase in the retirement age. Maximum retirement age is 67 years (in Greece, Italy for men, Poland, Iceland). In some countries Europe is expected to raise the retirement age to 67 in the future, as well as to establish general retirement age for both men and women. Due to the need to adapt pension benefits based on wage dynamics (France), unemployment conditions (Austria) and inflation rate (UK, Sweden), provides for different types of indexation of pension benefits