Поэтика взаимосвязей: творчество писателей – творчество философов

Abstract

В статье исследуется проблема соотношения философии и литературы, приводятся аргументы в пользу того, что существуют различные проявления их взаимодействия, условная классификация которых предлагается авторами. Проведенный анализ творчества М. А. Булгакова и его сопоставление с содержанием гностико-маркионо-манихейского комплекса позволяет нам сделать вывод о том, что писатель на основании одного из принципов своей поэтики – принципа исторической достоверности – использовал античную гностическую традицию вплоть до богомильства XI-XII вв. н. э. и тем самым смог создать собственную аутентичную философскую систему.

У статті досліджується проблема співвідношення філософії і літератури, наводяться аргументи на користь того, що існують різні прояви їх взаємодії, умовна класифікація яких пропонується авторами. Проведений аналіз творчості М. А. Булгакова і її зіставлення із змістом гностико-маркіоно-маніхейського комплексу дозволяє нам зробити висновок про те, що письменник на підставі одного з принципів своєї поетики – принципу історичної достовірності – використовував античну гностичну традицію аж до богомильства XI-XII ст. н. е. і тим самим зміг створити власну автентичну філософську систему.

The article examines the problem of the relationship between philosophy and literature, argues that there are various manifestations of their interaction, the conditional classification of which is proposed by the authors. The analysis of the works of M. A. Bulgakov and his comparison with the content of the gnostic-markio-manichaean complex allows us to conclude that the writer, based on one of the principles of his poetics – the principle of historical authenticity – used the ancient gnostic tradition up to bogomilism XI-XII CE and thus was able to create his own authentic philosophical system.