Психологічна резильєнтність молоді в умовах війни

Abstract

У статті розглядається психологічна резильєнтність молоді в умовах війни як ключовий ресурс адаптації, збереження психічного здоров’я та підтримання життєвої активності. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння резильєнтності як динамічної інтегративної властивості особистості, що поєднує когнітивні, емоційні, поведінкові та соціальні механізми подолання стресу. Визначено основні компоненти психологічної резильєнтності студентської молоді: емоційну саморегуляцію, когнітивну гнучкість, толерантність до невизначеності, самоефективність, цілеспрямованість і соціальну підтримку. Висвітлено роль резильєнтності у збереженні внутрішньої рівноваги, підтриманні навчальної мотивації та формуванні конструктивних копінг-стратегій в умовах воєнного часу. Обґрунтовано, що високий рівень психологічної резильєнтності сприяє зниженню тривожності, емоційного виснаження та дезадаптації, підвищує життєву задоволеність, стійкість міжособистісних зв’язків і здатність до саморозвитку. З’ясовано, що резильєнтність виступає не лише механізмом відновлення після стресових подій, а й основою особистісного зростання, професійного становлення та активної соціальної участі молоді. The article examines the psychological resilience of youth in wartime as a key resource for adaptation, maintaining mental health, and maintaining vital activity. Modern scientific approaches to understanding resilience as a dynamic integrative property of the personality, combining cognitive, emotional, behavioral, and social mechanisms for coping with stress, are analyzed. The main components of psychological resilience of student youth are identified: emotional self-regulation, cognitive flexibility, tolerance for uncertainty, self-efficacy, purposefulness, and social support. The role of resilience in maintaining internal balance, maintaining academic motivation, and forming constructive coping strategies in wartime is highlighted. It is substantiated that a high level of psychological resilience contributes to reducing anxiety, emotional exhaustion, and maladjustment, increases life satisfaction, the stability of interpersonal relationships, and the ability to self-development. It has been found that resilience is not only a mechanism for recovery after stressful events, but also the basis for personal growth, professional development, and active social participation of young people.