Do fossil fuel finance restrictions promote renewable energy?

Abstract

Renewable energy expansion is a cornerstone of environmental policy, yet empirical evidence on whether restricting international public finance for fossil fuels accelerates this transition remains scarce. This study assesses whether international public finance restrictions on fossil fuels promote renewable energy development across a panel of 128 countries, and how banking system depth moderates this policy effect. The analysis employs fixed-effects models with country-specific linear trends, validated through event-study, placebo, and first-difference checks, drawing on World Bank and Clean Energy Transition Partnership data. The results indicate that fossil fuel finance restrictions increase the share of renewable energy in total final energy consumption by 11.5-15.3 percentage points (p < 0.05), representing a relative increase of 40–53% compared with the sample mean of 28.9%. The first-difference estimator confirms that restrictions add nearly 1 percentage point to annual growth in the renewable energy share (β = 0.908, p = 0.013). The effect concentrates on non-hydro technologies: excluding hydropower, the estimated increase reaches 15.1 percentage points (p = 0.013), indicating that the policy primarily stimulates solar and wind deployment. Banking system depth significantly moderates these effects (p < 0.05): the policy impact is virtually zero where domestic credit is below 25% of GDP, but reaches 12.9 percentage points where credit exceeds 100% of GDP. This conditional pattern shows that fossil fuel finance restrictions deliver meaningful environmental gains only where the financial system can redirect capital toward renewable energy investment. Розширення відновлюваної енергетики є наріжним каменем екологічної політики, проте емпіричних доказів того, чи прискорює обмеження міжнародного державного фінансування викопного палива цей перехід, залишається недостатньо. Це дослідження оцінює, чи сприяють обмеження міжнародного державного фінансування викопного палива розвитку відновлюваної енергетики у 128 країнах, а також як глибина банківської системи пом'якшує цей політичний ефект. В аналізі використовуються моделі з фіксованими ефектами та специфічними для кожної країни лінійними тенденціями, перевіреними за допомогою досліджень подій, плацебо та перевірок першої різниці, спираючись на дані Світового банку та Партнерства з переходу на чисту енергію. Результати показують, що обмеження фінансування викопного палива збільшують частку відновлюваної енергетики в загальному кінцевому споживанні енергії на 11,5-15,3 процентних пункти (p < 0,05), що становить відносне збільшення на 40–53% порівняно із середнім значенням вибірки 28,9%. Оцінка першої різниці підтверджує, що обмеження додають майже 1 процентний пункт до річного зростання частки відновлюваної енергетики (β = 0,908, p = 0,013). Вплив зосереджений на негідроенергетичних технологіях: за винятком гідроенергетики, оціночне збільшення сягає 15,1 процентного пункту (p = 0,013), що свідчить про те, що політика переважно стимулює впровадження сонячної та вітрової енергетики. Глибина банківської системи значно пом'якшує цей вплив (p < 0,05): вплив політики практично нульовий, якщо внутрішнє кредитування нижче 25% ВВП, але сягає 12,9 процентного пункту, якщо кредитування перевищує 100% ВВП. Ця умовна закономірність показує, що обмеження фінансування викопного палива забезпечують значні екологічні переваги лише там, де фінансова система може перенаправити капітал на інвестиції у відновлювану енергетику.