Факторна модель ґендерної диференціації стресореактивності вумовах соціальної нестабільності

Abstract

У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження ґендерної диференціації стресореактивності в умовах соціальної нестабільності. Актуальність проблеми зумовлена зростанням інтенсивності та пролонгованості стресових впливів у сучасному соціальному просторі, що супроводжуються трансформацією рольових очікувань інформативних сценаріїв. Теоретичну основу роботи становлять транзакційна модель стресу, концепції копінг-поведінки та положення сучасної ґендерної психології, які дозволяють розглядати стресореактивність як багатовимірний процес, модифікований соціокультурними детермінантами. Метою дослідження було побудувати факторну модель ґендерної диференціації стресореактивності та визначити латентні компоненти організації механізмів адаптації у чоловіків і жінок. У дослідженні взяли участь 52 особи юнацького віку (18–24роки). Використано Шкалу сприйнятого стресу (PSS-10), методику вивчення характерологічних рис особистості та тест BASIC Ph. Обробка даних здійснювалася методом головних компонент із варімакс-обертанням. У результаті виділено три фактори, що пояснюють 68,4% загальної дисперсії: емоційно-реактивний, регулятивно-ресурсний та соціально-експресивний профілі. Встановлено, що у жінок системоутворюючим виступає емоційно-афективний компонент, інтегрований із соціальною підтримкою, тоді як у чоловіків домінує когнітивно-регуляторний блок, пов’язаний із самоконтролем і мобілізацією ресурсів. Отримані результати засвідчують, що ґендер виступає непрямим детермінантом рівня стресу, а модератором структурної організації копінг-механізмів. Практична значущість полягає у можливості розробки ґендерно-чутливих програм психологічної підтримки в умовах соціальної нестабільності. The article presents the results of a theoretical and empirical study of gender differentiation instress reactivity under conditions of social instability. The relevance of the issue is determined by the in creasing intensity and prolonged nature of stress exposure in the contemporary social environment, accompanied by transformations in role expectations and normative behavioral patterns. The theoretical framework of the study is grounded in the transactional model of stress, coping theory, and contemporary gender psychology, which allow stress reactivity to be conceptualized as a multidimensional process shaped by sociocultural determinants. The aim of the study was to construct a factor model of gender differentiation instress reactivity and to identify latent components underlying the organization of adaptive mechanisms in men and women. The sample consisted of52young adults aged18–24. The Perceived Stress Scale (PSS-10), a personality trait assessment method, and the BASIC Ph coping model were employed. Data were analyzed using principal component analysis with varimax rotation. Three factors were identified, accounting for 68.4% of the total variance: emotional-reactive, regulatory-resource, and socio-expressive profiles. The findings indicate that in women, the system-forming component is the emotional-affective factor integrated with social support, whereas in men, the dominant component is the cognitive-regulatory block associated with self-control and resource mobilization. The results demonstrate that gender functions not as a direct determinant of stress intensity but as a moderator of the structural organization of coping mechanisms. The practical implications lie in the development of gender-sensitive psychological support programs in contexts of social instability.