Роль креативності в умовах системного впровадження штучного інтелекту в освітні практики

Abstract

Актуальність теми. Широке застосування технологій нейромереж в освітні практики, окрім очевидних позитивних наслідків, несе також серйозні виклики, котрі для всього людства постають як екзистенціальні. Людина у взаємодії з ШІ дедалі більше покладається на алгоритмічні підходи у вирішенні задач, що несе серйозні ризики шаблонізації та уніфікації її діяльності. Одним із найбільш небезпечних з них стає перспектива переформатування когнітивних, ментальних характеристик людини, що позначається насамперед на системі вищої освіти, Глибокого філософського осмислення, таким чином, потребує проблема контролю людиною штучного інтелекту, пошуку меж, за якими синергія нейромереж та людини може зашкодити її системі цінностей та світоглядним орієнтирам. Метою статті є дослідження впливу ШІ на систему вищої освіти та переосмислення у зв’язку з цим цілей та задач освітнього процесу. Методи дослідження: використано системний науковий підхід, а також загальнонаукові методи; аксіологічний, дедукції, індукції, аналізу та синтезу. Результати дослідження: Досліджується вплив інформаційних і комунікаційних технологій на інтелект людини і в системі вищої освіти, зокрема. На основі аналізу низки наукових досліджень наслідків масового впровадження ШІ в різні сфери суспільного життя, вказується на принципову нездатність нейромереж відтворювати всю складність та повноту мисленнєвої діяльності і мотивації людини, витісняючи їх ірраціональні, емоційно-вольові аспекти на периферію соціально значимої проблематики. Звертається увага на те, що можливості нейромереж обмежуються технологіями, пов`язаними насамперед з матеріальними цінностями. Наголошується, що впровадження ШІ в навчальний процес створює потенційні загрози деградації творчого потенціалу, формування пасивного ставлення до світу у студентів, втрати суб`єктності в процесі їх взаємодії з нейромережами. Аналізуються можливі напрямки подальшого розвитку освіти в Україні та світі. На основі аналізу якісних характеристик інформації та знання, вказується на необхідність чіткого розмежування у навчальному процесі функцій штучного інтелекту та викладача, роль котрого, насамперед, повинна полягати у формуванні у студентів здатності до критичного та креативного мислення, що має забезпечити посилення ролі в системі освіти антропоцентричної моделі знання. Relevance of the topic. Today, a person in interaction with AI increasingly relies on algorithmic approaches in solving problems, which carries serious risks of templateization and unification of its activities. Thus, the problem of human control of artificial intelligence, the search for the limits beyond which the synergy of neural networks and a person can harm its system of values and worldviews, requires deep philosophical reflection. The purpose of the article is to study the impact of AI on the higher education system and to rethink the goals and objectives of the educational process in this regard. Research methods: a systematic scientific approach was used, as well as general scientific methods; axiological, deduction, induction, analysis and synthesis. Results: The impact of information technologies on human intelligence and in the higher education system, in particular, is studied. It is emphasized that the introduction of AI into the educational process creates potential threats to the degradation of creative potential, the formation of a passive attitude towards the world in students. Based on the analysis of the qualitative characteristics of information and knowledge, the need for a clear distinction in the educational process between the functions of artificial intelligence and the teacher is indicated, the role of which, first of all, should be to form in students the ability to critical and creative thinking, which should ensure the strengthening of the role of the anthropocentric model of knowledge in the education system.