The psychological characteristics of posttraumatic stress disorder in children in outpatient care

Abstract

The article explores the psychological characteristics of post-traumatic stress disorder (PTSD) in children who have been affected by traumatic events during the war in Ukraine through an empirical study. The analysis takes into account methods for diagnosing and correcting this disorder. The impact of military conflicts on the mental health of children has been experimentally investigated, in particular, it was found that the majority of children who have witnessed violence, bombings, or the loss of loved ones demonstrate clinical manifestations of PTSD. Bombings, the loss of loved ones, and physical violence are just some of the traumatic experiences that military conflicts can bring about, which can lead to symptoms of PTSD. The need for early detection and timely intervention to support their mental health is underscored by the presence of more pronounced symptoms in children who have experienced multiple traumas. According to research, intrusions, affective arousal, and impaired cognitive functioning are the most frequent symptoms. The results of the study confirm that PTSD develops in 20–30 % of children who have experienced traumatic events. Children are most likely to experience intrusions and impaired cognitive functioning as symptoms of PTSD. Intrusions manifest as recurring memories, nightmares, and flashbacks, which cause intense fear and anxiety. Impaired cognitive functioning can manifest as difficulties with concentration and memory, which negatively affects learning and social interactions. The impact of trauma on children’s self-esteem can result in depressive symptoms. It has been noted that these symptoms can be long-lasting and affect all areas of the child’s life, including relationships with family and peers. An emphasis is placed on the importance of timely psychological assistance when developing a program of corrective measures to support children who have experienced trauma. The role of outpatient supervision in the identification and treatment of PTSD, which includes active parental involvement and a multidisciplinary approach to treatment, is identified. У статті на основі емпіричного дослідження досліджуються психологічні особливості посттравматичного стресового розладу (далі – ПТСР) у дітей, які постраждали від травматичних подій під час війни в Україні. Аналіз ураховує методи діагностики та корекції цього порушення. Експериментально досліджено вплив воєнних конфліктів на психічне здоров’я дітей, зокрема встановлено, що в більшості дітей, які стали свідками насильства, вибухів або втрати близьких, спостерігаються клінічні прояви ПТСР. Бомбардування, втрата близьких і фізичне насильство – лише деякі з травматичних переживань, які можуть спричинити воєнні конфлікти, що може призвести до симптомів ПТСР. Необхідність раннього виявлення та своєчасного втручання для підтримки психічного здоров’я підкреслюється наявністю більш виражених симптомів у дітей, які пережили численні травми. Згідно з дослідженнями, найпоширенішими симптомами є вторгнення, афективне збудження та порушення когнітивних функцій. Результати дослідження підтверджують, що ПТСР розвивається у 20–30 % дітей, які пережили травматичні події. Діти найчастіше відчувають втручання та порушення когнітивного функціонування як симптоми ПТСР. Втручання проявляються у вигляді повторюваних спогадів, кошмарів і спогадів, які викликають сильний страх та тривогу. Порушення когнітивного функціонування може проявлятися труднощами з концентрацією та пам’яттю, що негативно впливає на навчання й соціальні взаємодії. Вплив травми на самооцінку дітей може призвести до симптомів депресії. Відзначено, що ці симптоми можуть бути тривалими і впливати на всі сфери життя дитини, включно зі стосунками з родиною та однолітками. Акцентовано увагу на важливості своєчасної психологічної допомоги при розробці програми корекційних заходів підтримки дітей, які пережили травму. Визначено роль амбулаторного спостереження у виявленні та лікуванні ПТСР, що містить активну участь батьків та мультидисциплінарний підхід до лікування.