Кластерний аналіз конкурентоспроможності провідних туристичних дестинацій Середземномор’я

Abstract

Метою дослідження є оцінювання рівня конкурентоспроможності провідних туристичних дестинацій Середземномор’я шляхом виявлення спільних характеристик і відмінностей між ними. Методика дослідження базується на застосуванні кластерного аналізу, методу групування, що дозволяє об’єктивно згрупувати дестинації за подібністю індикаторів конкурентоспроможності. У результаті виявлено кілька чітко окреслених кластерів дестинацій, що мають різний рівень розвитку туристичної інфраструктури, привабливості та економічної ефективності. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання отриманих висновків для стратегічного планування, вдосконалення маркетингових підходів і посилення позицій дестинацій на світовому туристичному ринку. The purpose of the study is a comprehensive assessment of the level of competitiveness of the leading tourist destinations of the Mediterranean region by identifying common features, systemic characteristics and key difierences between them. The relevance of the work is due to the growing competition in the global tourism market, the need to increase the eficiency of management decisions and strategic planning of regional tourism development. The main focus is on identifying intra-regional disparities, assessing qualitative and quantitative indicators of development, analyzing structural factors and factors that infiuence the formation of tourist demand. The methodological basis of the study is based on the application of cluster analysis - a modern statistical method that allows you to objectively group destinations by a set of competitiveness indicators, including infrastructure provision, quality of service, level of tourist attractiveness, safety indicators, economic eficiency of the industry, degree of innovation, orientation towards sustainability and environmental responsibility. As a result, a number of clusters of tourist destinations with a similar development structure were identified, which difier significantly in strategic management models, fiexibility of adaptation to changes in market conditions, level of diversification of the tourist product, and orientation towards difierent categories of tourists. Both stable leaders of the tourist market and territories with unused or partially realized potential were identified. The practical significance of the results lies in the possibility of their further use by state authorities, regional tourism management structures, business and investors to develop efiective development strategies, target positioning of destinations, and increase their attractiveness and competitive advantages in the long term.