Емоційна саморегуляція у молоді та її зв’язок зі стресом і тривожністю через музикальні засоби

Abstract

У роботі здійснено комплексне теоретичне й емпіричне дослідження емоційної саморегуляції як психологічного механізму, що забезпечує гармонізацію емоційного стану, зниження рівня стресу й тривожності та підтримання психічної рівноваги молодої особистості. Особливу увагу приділено аналізу музики як когнітивно-емоційного ресурсу, що впливає на афективну, когнітивну та фізіологічну сфери людини. У першому розділі розглянуто теоретико-методологічні засади дослідження емоційної саморегуляції, феноменологію стресу й тривожності у юнацькому віці, а також узагальнено сучасні підходи до використання музики в психологічній практиці. З’ясовано, що музикальні засоби виступають ефективним інструментом емоційної стабілізації, оскільки сприяють переоцінці ситуацій, зниженню фізіологічної напруги та відновленню психологічного ресурсу. У другому розділі представлено організацію й результати емпіричного дослідження зв’язку між використанням музики для емоційної саморегуляції, рівнем стресу й тривожністю. До дослідження було включено валідні психодіагностичні методики: B-MMR (Saarikallio & Erkkilä), PSS-10 (Cohen), STAI (Spielberger, адаптація Ханіна) та CERQ (Garnefski & Kraaij). Отримані результати підтвердили, що частота і характер використання музики для регуляції емоцій мають зворотний зв’язок із рівнем стресу і тривожності, а також позитивно корелюють із адаптивними когнітивними стратегіями емоційної регуляції. У третьому розділі запропоновано психологічні рекомендації щодо розвитку емоційної саморегуляції молоді через музикальні засоби. Визначено напрями роботи: підвищення емоційної рефлексії, використання музики як когнітивноемоційного ресурсу, формування індивідуальних стратегій музичної саморегуляції, розвиток емоційної грамотності та інтеграція музичних практик у систему психологічної самодопомоги. Результати дослідження підтвердили, що музика є універсальним засобом емоційної саморегуляції, який забезпечує зниження стресових і тривожних станів, формування внутрішнього балансу, розвиток емоційної зрілості та стійкості. Робота має як теоретичне, так і практичне значення для фахівців у галузі психології, психотерапії та освіти, відкриваючи перспективи подальших досліджень у напрямі музикотерапії та психології емоційного благополуччя. Емпіричне дослідження показало, що вираженість цієї багатокомпонентної характеристики формує загальний портрет особистості із властивостями особистості, що є чинником саморозвитку. Крім того, отримані психологічні портрети співпадають з загальними характеристиками осіб з різним рівнем саморозвитку і здебільшого відповідають результатам інших досліджень, що стосуються саморозвитку особистості. The thesis presents a comprehensive theoretical and empirical study of emotional self-regulation as a psychological mechanism that ensures motional balance, reduces stress and anxiety levels, and supports the mental well-being of young individuals. Special attention is paid to analyzing music as a cognitive-emotional resource that affects the ffective, cognitive, and physiological dimensions of human functioning.The first chapter outlines the theoretical and methodological foundations of emotional self-regulation, as well as the phenomenology of stress and anxiety in adolescence. It summarizes current psychological and psychotherapeutic approaches to the use of music for emotional stabilization. Music is shown to function as an effective regulatory tool that promotes cognitive reappraisal, reduces physiological arousal, and restores inner balance. The second chapter presents the organization and results of an empirical study examining the relationship betwee musical emotion regulation, perceived stress, and anxiety. The study employed validated psychodiagnostic tools — B-MMR (Saarikallio & Erkkilä), PSS-10 (Cohen), STAI (Spielberger, Hanin adaptation), and CERQ (Garnefski & Kraaij). The findings demonstrated that frequent and conscious use of music for emotion regulation correlates negatively with stress and anxiety levels and positively with adaptive cognitive strategies of emotional regulation. The third chapter provides psychological recommendations aimed at optimizing emotional self-regulation through music. These include enhancing emotional reflection, using music as a cognitive-emotional moderator, forming individualized music regulation strategies, developing emotional literacy, and integrating musical practices into self-help systems. The results confirm that music is a universal means of emotional self-regulation, capable of reducing stress and anxiety, fostering inner balance, emotional maturity, and resilience. The thesis has both theoretical and practical significance for psychology,education, an psychotherapy, and opens perspectives for further research in music therapy and emotional well-being psychologу.