Модель управління розвитком фермерства в умовах післявоєнного структурного оновлення аграрного сектору України

Abstract

Стаття присвячена аналізу ролі фермерських господарств у післявоєнному структурному оновленні аграрного сектору України. Метою дослідження є визначення ключових викликів, що постали перед дрібними виробниками в умовах повномасштабної війни, а також обґрунтування їх значення для формування нової моделі сталого аграрного розвитку. Методика дослідження ґрунтується на системному й аналітичному підходах, що дозволило комплексно оцінити вплив воєнних чинників на виробничі та економічні можливості цих господарств. Встановлено, що фермерські господарства продемонстрували високу адаптивність і змогли забезпечити продовольчу безпеку навіть за умов руйнування логістики, дефіциту ресурсів та безпекових загроз. Визначено, що післявоєнна модернізація аграрної системи потребує розроблення Національного плану дій з розвитку фермерства, із забезпеченням необхідного концептуально-правового та організаційно-інституційного підґрунтя для його послідовної реалізації. Практична значимість роботи полягає у можливості застосування запропонованих підходів у державній політиці підтримки дрібних виробників, зміцненні їх економічної стійкості, розширенні доступу до фінансових інструментів та формуванні умов для сталого розвитку сільських територій у процесі післявоєнної відбудови України. The article offers an in-depth analysis of the role of family and small-scale farms in the post-war structural renewal of Ukraine’s agricultural sector. The purpose of the study is to identify the main challenges that small producers have faced during the full-scale war and to substantiate their significance in shaping a new model of sustainable agrarian development. The research relies on systemic and analytical methods, enabling a comprehensive assessment of how wartime factors – including disrupted logistics, mined agricultural land, rising production costs, energy instability, and workforce shortages – have influenced the operational and economic capacities of farming households. The study highlights that, despite severe external pressures, family farms displayed notable resilience and adaptability, maintaining food supply for the internal market even when large agricultural enterprises suffered substantial losses or were unable to operate in occupied or frontline territories. Particular emphasis is placed on the crucial role of grain export routes, state credit programmes such as “5-7-9”, international assistance from the EU, FAO, and USAID, as well as emergency regulatory interventions that helped stabilize fuel and fertilizer markets. The article stresses that post-war agricultural modernization requires the creation of a National Action Plan for the development of farming, grounded in a well-defined conceptual, legal, organizational, and institutional framework. Such a framework should ensure stable financial support, transparent governance mechanisms, and alignment with European agricultural standards, enabling small producers to participate fully in value chains and rural recovery. The practical significance of the study lies in the possibility of applying its conclusions to state policy aimed at strengthening the economic resilience of small farms, expanding their access to financial and insurance instruments, and forming conditions for sustainable rural development as part of Ukraine’s broader post-war reconstruction.