Цифрова трансформація соціальної політики у забезпеченні продовольчої та екологічної безпеки суспільства

Abstract

Розглянуто роль цифрової трансформації соціальної політики у забезпеченні продовольчої та екологічної безпеки суспільства. Обґрунтовано, що в сучасних умовах продовольча безпека є не лише складовою економічної та санітарної політики, а й важливим чинником соціального добробуту та розвитку людського капіталу. Визначено значення державного регулювання у сфері безпечності харчових продуктів, особливо продукції тваринного походження, яка характеризується підвищеними біологічними та екологічними ризиками. Доведено, що впровадження цифрових технологій сприяє підвищенню прозорості, ефективності моніторингу та управління ризиками у сфері продовольчої безпеки. Наголошено на необхідності переходу до превентивної моделі публічного управління, заснованої на міжсекторальній взаємодії державних органів, бізнесу, експертного середовища та громадянського суспільства. Зроблено висновок, що цифровізація соціальної політики створює передумови для підвищення рівня продовольчої та екологічної безпеки, зміцнення суспільної довіри та забезпечення сталого розвитку. The article examines the role of digital transformation of social policy in ensuring food and environmental security of society. It is substantiated that under modern conditions food security is not only a component of economic and sanitary policy but also an important factor of social welfare and human capital development. The significance of public regulation in the field of food safety, particularly regarding products of animal origin characterized by increased biological and environmental risks, is highlighted. The study demonstrates that the implementation of digital technologies contributes to greater transparency, more effective monitoring, and improved risk management in the field of food security. Particular attention is paid to the transition from a reactive control model to a preventive public governance approach based on cooperation among public authorities, businesses, experts, and civil society institutions. It is concluded that the digitalization of social policy creates favorable conditions for strengthening food and environmental security, increasing public trust, and promoting sustainable development.