Регресійна модель в’їзного туризму в Азійсько-Тихоокеанському регіоні

Abstract

У статті розглянуто проблематику в’їзного туризму до країн Азійсько Тихоокеанського регіону в умовах сучасних глобальних викликів. Досліджено динаміку міжнародних прибуттів за період 2011–2024 рр. у розрізі джерел походження туристів, що дозволило виявити ключові закономірності й диспропорції у формуванні туристичних потоків. Уточнено роль внутрішньорегіональних подорожей як головного драйвера зростання, а також виявлено потенційні ринки з високими темпами розвитку. У дослідженні проаналізовано статистичні дані UN Tourism та інших міжнародних організацій. Для кількісного оцінювання застосовано метод лінійної регресії та показник середнього нахилу (Mean Slope), що виступає стандартизованим індикатором зміни попиту у часі. Обґрунтовано доцільність використання цього індикатора для порівняння динаміки різних країн і регіонів, а також для побудови класифікації ринків за чотирма категоріями (A–D). Додатково враховано підходи міжнародних дослідників, що підтверджують ефективність застосування регресійного аналізу для прогнозування туристичних потоків. У ході аналізу узагальнено тенденції розвитку в’їзного туризму: найбільш виражене зростання характерне для країн Східної Азії та Тихоокеанського регіону, стабільний, але помірний приріст демонструють Європа та Америка, тоді як Африка й Близький Схід залишаються аутсайдерами. Визначено країни-лідери зростання (Китай, Японія, Таїланд), а також ринки з перспективним потенціалом (В’єтнам, Індія, Індонезія). Запропонована модель дала можливість кількісно описати темпи змін та об’єктивно порівняти їх між державами. У роботі запропоновано використання індикатора Mean Slope як простого й відтворюваного критерію оцінювання туристичної динаміки. Це дозволяє інтегрувати результати у практику стратегічного планування й моніторингу галузі, а також забезпечує можливість зіставлення різних субрегіонів за єдиною шкалою. Результати можуть бути використані органами державного управління та туристичними організаціями для оптимізації маркетингових стратегій, диверсифікації ринків та розподілу інвестиційних ресурсів. Обґрунтовано, що для забезпечення сталого розвитку необхідно спиратися на внутрішньорегіональні потоки, одночасно посилюючи присутність на далеких ринках. Проаналізовано динаміку в’їзного туризму, узагальнено чинники зростання і спаду, а також запропоновано методичний підхід до класифікації ринків. Проведене дослідження підтвердило провідну роль внутрішньорегіональних потоків у формуванні туристичного балансу та необхідність розробки стратегій довгострокової адаптації. The article considers the issues of inbound tourism in Asia-Pacific countries under the conditions of global challenges. The dynamics of international arrivals for the period 2011–2024 are investigated in terms of tourist origin, which allowed us to identify key patterns and imbalances in the tourist flows formation. The role of intra-regional travel as the main driver of growth is clarified, and promising markets with high development potential are identified. The study analyzes statistical data from UN Tourism and other international organizations. Linear regression and the Mean Slope indicator were applied as standardized measures of demand change over time. The feasibility of using this indicator for comparing the dynamics of different countries and regions, as well as for constructing a classification of markets into four categories (A–D), is substantiated. Previous research indexed in Scopus and WoS was also reviewed to confirm the effectiveness of regression analysis for tourism demand forecasting. The study generalizes key trends in inbound tourism development: the East Asia and Pacific zone demonstrates the strongest growth, Europe and the Americas show stable but moderate increases, while Africa and the Middle East remain the weakest contributors. Leading growth destinations (China, Japan, Thailand) were identified, alongside emerging markets with high potential (Vietnam, India, Indonesia). The proposed model allowed for a quantitative assessment of growth dynamics and objective comparison across countries. The article proposes the use of the Mean Slope indicator as a simple and reproducible statistical criterion for evaluating tourism dynamics.This methodological approach provides a unified framework for comparing subregions and contributes to evidence-based policy making and monitoring. The findings can be applied by governmental institutions and tourism stakeholders to optimize marketing strategies, diversify tourism markets, and allocate investment resources. It was justified that sustainable development in tourism relies on strengthening intra-regional flows while simultaneously expanding to longhaul markets. The article analyzes inbound tourism trends, summarizes growth and decline factors, and proposes a methodological approach to market classification. The study confirmed the leading role of intra-regional flows in shaping Asia-Pacific inbound tourism and emphasized the need for long-term adaptive strategies.