Особливості управління розвитком інклюзивної економіки в Україні

Abstract

Однією з передумов виникнення сучасних проблеми розвитку світової економіки виступає ігнорування певних верств населення, яке може бути залучино до загально-економічного процесу країн. В зв’язку з цим, для виходу із існуючої ситуації, Європейським банком реконструкції та розвитку запропонована реалізація принципів інклюзивної економіки. Остання передбачає не тільки створення реальних умов для повного використання трудового потенціалу, а й залучення широких верств населення до загального господарського процесу з метою подолання бідності, ефективного розподілу благ, створення перспектив і можливостей для приватного сектору економіки. В науковій літературі під інклюзивністю розуміють рівень розвитку суспільства, а саме: можливість задоволення власних потреб, вирівнювання доходів, уникнення бідності, підвищення рівня життя населення, а це надзвичайно важливо в умовах зростання розшарування населення. На рівні світової економіки стійкість до зовнішніх загроз і економічних криз притаманна країнам з більшою інклюзивністю в економіці, де пріоритетом виступає вирішення існуючих проблем в суспільстві на основі формування політики сталого розвитку. Згідно розрахунків, за методиками Азійського банку розвитку та Всесвітнього економічного форуму, верхні щабелі інклюзивності економіки стабільно займають високорозвинуті країни, а нижчі – слаборозвинені, до яких, в тому числі, належить і Україна. З метою вдосконалення управління розвитком інклюзивної економіки сформована світова Стратегія економічної інклюзивності на період з 2017 р. по 2021 р., метою якої стало прискорення переходу країн до інклюзивної ринкової економіки, використовуючи силу приватного сектора для створення економічних можливостей для усіх верст населення. Але в Україні подібна стратегія поки що відсутня. Не зважаючи на те, що держава ще у 1992 р. приєдналася до стратегічного документуООН «Порядок денний на ХХІ століття» і підписала ряд міжнародних угод та договорів, які зобов’язують управлінські структури держави здійснювати розвиток на принципах сталості. Прийняття Указу Президента України «Про Стратегію сталого розвитку “Україна-2020”» не забезпечило реалізацію принципів інклюзивності, тому вагомим внеском в розвиток вітчизняної економіки має стати новий державний документ.

One of the prerequisites for the current problem of development of the world economy is the neglection of certain segments of the population that may be involved in the general economic process. In this regard, the European Bank for Reconstruction and Development has proposed to implement the principles of an inclusive economy to overcome the current situation. The latter involves not only creating real conditions for full utilization of labor potential, but involving broad sections of the population in the overall economic process with the aim of overcoming poverty, efficient distribution of goods, creating opportunities for the private sector of the economy. In the current interpretation of inclusiveness, in the scientific literature it is the level of development of society, namely: the ability to meet their own needs, income equalization, poverty eradication, improving the standard of living of the population, which is extremely important in the context of a steady increase in population stratification. At the level of the world economy, resilience to external threats and economic crises is inherent in countries with greater inclusivity in the economy, where priority is given to solving existing problems in society on the basis of sustainable development policy. According to calculations by the Asian Development Bank and the World Economic Forum, the top stages of economic inclusivity are consistently occupied by highly developed countriesand the lower ones by the underdeveloped countries, including Ukraine. In order to improve the governance of inclusive economy development, the Economic Inclusiveness Strategy for the period from 2017 to 2021 was created, which aimed to accelerate the transition of countries to an inclusive market economy, using the power of the private sector to create economic opportunities for all segments of the population. But in Ukraine there is no such strategy. However, in 1992, the state joined the UN strategic document "Agenda for the 21st Century" and signed a number of international agreements and treaties that oblige the governing structures of the state to develop on the principles of sustainability. The adoption of the Decree of the President of Ukraine “On the Sustainable Development Strategy “Ukraine 2020”” did not ensure the implementation of the principles of inclusivity, so a new state document should be a significant contribution to the development of the domestic economy.