Психологічне благополуччя як професійно-особистісний ресурс життєздатності українських юристів в умовах психологічної акультурації

Abstract

Кваліфікаційну роботу присвячено проблемі психологічного благополуччя українських юристів в умовах психологічної акультурації. Досліджено психологічне благополуччя як професійно-особистісний ресурс життєздатності українських юристів. Проаналізовано психологічні аспекти адаптації мігрантів, охарактеризовано особливості особистості мігранта, здійснено аналіз психологічної акультурації, розглянуто моделі інтеграційних стратегій поведінки мігрантів в процесі адаптації до нового соціального середовища. Обґрунтовано життєздатність як життєве та професійне самоздійснення, проаналізовано внутрішньо-професійну та зовнішньо-професійну форму життєздатності особистості, виокремлено компоненти життєздатності як предиктору повноцінності життєдіяльності, розвитку та самоактуалізації. Здійснено аналіз життєздатності українських юристів в процесі акультурації. Проаналізовано сутність психологічного благополуччя в різноманітних підходах, проаналізовано структуру психологічного благополуччя особистості (емоційний, когнітивний, поведінковий компонент), визначено види особистісного благополуччя. Розглянуто психологічне благополуччя юристів в умовах психологічної акультурації як багатовимірне явище, концептами якого є складові елементи, що інтегрують результативність професіонала на різних рівнях організації життєдіяльності: особисте благополуччя та професійне благополуччя. Обґрунтовано та проаналізовано складові психологічного благополуччя українських юристів в умовах психологічної акультурації, представлено модель взаємодії особистісного та професійного благополуччя, визначено чинники формування психологічного благополуччя особистості в умовах еміграції, охарактеризовано функції психологічного благополуччя юристів в умовах акультурації. Подано програму експериментального дослідження психологічного благополуччя юристів в умовах акультурації та програму соціально-психологічного супроводу фахівців юридичної сфери в умовах акультурації, реалізовано та експериментально перевірено їх ефективність. Вірогідність результатів формувального етапу експерименту підтверджено статистичними методами