Життєстійкість як предиктор збереження професійного здоров’я неонатологів

Abstract

У статті розглядається життєстійкість як ключовий психологічний предиктор збереження професійного здоров’я лікарів-неонатологів. Проаналізовано специфіку професійної діяльності неонатологів як високостресової, пов’язаної з підвищеною відповідальністю, емоційним навантаженням і моральними дилемами. Визначено сутність професійного здоров’я як інтегративного психофізіологічного феномену, що охоплює емоційно-вольову, когнітивно-оцінну та компетентнісно-поведінкову складові. Розкрито зміст життєстійкості як інтегративної властивості особистості, що забезпечує здатність ефективно протистояти стресогенним впливам, зберігати психологічну рівновагу та підтримувати професійну ефективність у складних умовах діяльності. Обґрунтовано, що високий рівень життєстійкості знижує ризик емоційного виснаження, морального дистресу та професійного вигорання, сприяє адаптації до хронічного стресу та підвищує суб’єктивне відчуття контролю над професійною ситуацією. Встановлено, що життєстійкість виступає буферним механізмом збереження психічного та професійного здоров’я медичних працівників, особливо в умовах підвищеного навантаження та воєнного стану. The article considers resilience as a key psychological predictor of maintaining professional health of neonatologists. The specifics of neonatologists' professional activity as high-stress, associated with increased responsibility, emotional stress and moral dilemmas are analyzed. The essence of professional health is determined as an integrative psychophysiological phenomenon that encompasses emotional-volitional, cognitive-evaluative and competence-behavioral components. The content of resilience is revealed as an integrative property of the personality that provides the ability to effectively resist stressogenic influences, maintain psychological balance and maintain professional efficiency in difficult conditions of activity. It is substantiated that a high level of resilience reduces the risk of emotional exhaustion, moral distress and professional burnout, promotes adaptation to chronic stress and increases the subjective sense of control over the professional situation. It has been established that resilience acts as a buffer mechanism for preserving the mental and professional health of medical workers, especially in conditions of increased workload and martial law.