Геополітичні наслідки російсько-української війни для архітектури європейської безпеки

Abstract

У статті проаналізовано геополітичні наслідки російсько-української війни для архітектури європейської безпеки. Визначено, що повномасштабна агресія РФ проти України стала каталізатором переосмислення принципів колективної безпеки та механізмів реагування на сучасні загрози. Розглянуто посилення ролі НАТО, розширення військової присутності на східному фланзі, а також вступ Фінляндії та Швеції до Альянсу як чинники зміцнення системи стримування. Окрему увагу приділено активізації політики ЄС у сфері безпеки та оборони, санкційному тиску на РФ, військовій підтримці України та дискусіям щодо стратегічної автономії Європи. Показано, що досвід України у протидії повномасштабній агресії, гібридним, кібернетичним та інформаційним загрозам набуває значення для всієї європейської системи безпеки. Зроблено висновок про поступовий перехід від моделі кооперативної взаємодії до моделі стримування, колективного реагування та підвищення оборонної готовності європейських держав. The article analyzes the geopolitical consequences of the Russo-Ukrainian War for the architecture of European security. It argues that Russia’s full-scale aggression against Ukraine has become a catalyst for rethinking the principles of collective security and the mechanisms for responding to contemporary threats. The study examines the strengthened role of NATO, the reinforcement of the Alliance’s eastern flank, and the accession of Finland and Sweden as factors enhancing the European deterrence system. Particular attention is paid to the European Union’s intensified security and defense policy, sanctions against Russia, military assistance to Ukraine, and debates on EU strategic autonomy. The article also demonstrates that Ukraine’s experience in countering full-scale aggression, hybrid threats, cyber operations, and information attacks has acquired broader relevance for the European security system. The paper concludes that European security is gradually shifting from a model of cooperative interaction toward a model based on deterrence, collective response, and enhanced defense preparedness.