Гастрономічний туризм як ресурс відновлення соціокультурної ідентичності дестинації

Abstract

У тезах обґрунтовано гастрономічний туризм як ресурс відновлення соціокультурної ідентичності дестинації. Гастрономія постає водночас матеріальним продуктом і знаком, що кодує локальний досвід; її роль посилюють практики нематеріальної культурної спадщини та цифрові наративи, які множать «голоси місця». Запропоновано процесну рамку «ресурси → практики → наративи», де сировинні та ремісничі активи, рецептурна пам’ять і локальні інституції гостинності конвертуються у формати маршрутів, агрогастровізитів, майстер-класів і фестивалів, а інтерпретація походження продуктів та історій носіїв традиції формує приналежність і довіру. На прикладах Карпат, Придунав’я та Причорномор’я показано, як географічні зазначення й кооперація виробників, ресторанів, музеїв та DMO створюють цілісний наратив і мультиплікують економічний ефект у суміжних креативних індустріях. Окреслено ризики редевелопменту й витіснення незалежних закладів, що вимагає збалансованої міської політики (зонування, довгі оренди, підтримка локальних резидентів). Рекомендовано розглядати гастрономію як стрижень інтегрованої стратегії дестинації, посилюючи освітні програми з антропології їжі, комунікації спадщини та підприємництва. Висновок: гастрономічний туризм виступає інфраструктурою сенсу й довіри, здатною відновлювати пам’ять, творити спільність і підвищувати стійкість місцевих економік. The paper positions gastronomic tourism as a lever for restoring a destination’s sociocultural identity. Gastronomy functions both as a material good and a sign that encodes local experience; its impact is amplified by intangible cultural heritage practices and digital narratives that enable multiple “voices of place.” A process framework—resources → practices → narratives—is proposed: raw-material and craft assets, recipe memory and hospitality institutions are translated into routes, agro-gastronomic visits, workshops and festivals, while interpretation of product origins and bearer stories builds belonging and trust. Case insights from the Carpathians, the Lower Danube and the Black Sea show how geographical indications and cooperation among producers, restaurants, museums and DMOs create a coherent storyline and multiply economic effects across creative industries. Risks of redevelopment-driven displacement of independents call for balanced urban policy (zoning, longer leases, support for local operators). The paper recommends treating gastronomy as the backbone of an integrated destination strategy and strengthening education in food anthropology, heritage communication and entrepreneurship. In conclusion, gastronomic tourism acts as an infrastructure of meaning and trust that can restore memory, foster community and enhance the resilience of local economies.