Adapting CAP policy and european management practices to the needs of Ukrainian territorial communities

Abstract

This article explores the potential for adapting the Common Agricultural Policy (CAP) of the European Union and related governance practices to the needs of Ukrainian territorial communities amid decentralisation and EU integration. Emphasis is placed on rural development tools, particularly the LEADER approach, and the challenges of institutional alignment, limited administrative capacity, and the absence of co-financing mechanisms at the local level. The study outlines practical steps for integrating CAP instruments into Ukraine's governance system based on EU policy documents, international donor reports, and Ukrainian strategic sources. The Odesa region is examined as a representative case of both high development potential and structural challenges. The article concludes that a systematic adaptation of CAP tools requires coordinated efforts at national and local levels to strengthen community resilience, ensure inclusive rural growth, and prepare Ukraine for effective participation in EU programs. У статті проаналізовано можливості адаптації інструментів Спільної аграрної політики Європейського Союзу (CAP) та європейських управлінських практик до потреб українських територіальних громад у контексті децен тралізації, євроінтеграції та післявоєнного відновлення. Особливу увагу приділено другому стовпу CAP, який стосується розвитку сільських територій, а також підходу LEADER як інструменту підтримки ініціатив знизу догори. Дослідження показує, що ключовими бар’єрами на шляху до ефективного впровадження є інституційна незрілість, нормативна фраг ментованість, низька управлінська спроможність громад, а також відсутність сталих механізмів співфінансування та координації між секторами. На основі аналізу нормативних документів ЄС, рекомендацій міжнародних організацій, а також українських стратегічних джерел, у роботі сформульовано практичні рекомендації щодо гармонізації державної політики сільського розвитку з європейськими підходами. Запропоновано створення національної програми LEADER, ро звиток інституційної інфраструктури (Агентства виплат, система IACS, мережа LAG), масштабування дорадчої під тримки громад, а також механізми залучення міжнародної технічної допомоги в умовах підготовки до участі у програмі IPARD. Важливе місце в дослідженні займає аналіз ситуації в сільських громадах Одеської області як репрезентативного регіону з високим потенціалом розвитку, але значними структурними викликами. У результаті зроблено висновок, що успішна інтеграція елементів CAP в український контекст можлива лише за умови одночасних змін на національному та місцевому рівнях. Поєднання європейських принципів політики сільського розвитку з українськими реаліями дає змогу не лише покращити якість життя у сільських громадах, але й забезпечити стійке регіональне зростання, підвищити інституційну спроможність місцевого самоврядування та наблизити країну до ефективного засвоєння структурних ін струментів ЄС у майбутньому.