Психологічні особливості прокрастинації особистості

Abstract

Метою дослідження є виявлення індивідуально-психологічних особливостей осіб, схильних до прокрастинації, та аналіз взаємозв’язку прокрастинаційної поведінки з іншими характеристиками особистості. У роботі проаналізовано основні теоретико-методологічні підходи до вивчення прокрастинації, висвітлено сучасні погляди вітчизняних та зарубіжних дослідників та узагальнено концептуальні підходи до пояснення природи цього явища. Для досягнення мети дослідження були використані такі методики: шкала загальної прокрастинації К. Лей, багатовимірна шкала перфекціонізму П. Хьюїтта та Г. Флетта, анкета М. Дворник, шкала тривожності Р. Тейлора. Вибірку дослідження становили студенти 3–4 курсів віком 19–23 років. Результати емпіричного дослідження показали, що прокрастинація корелює з високим рівнем тривожності та вираженістю перфекціоністських рис, що підтверджується позитивною кореляцією між цими показниками. Виявлено розбіжності між самооцінкою рівня власної прокрастинації та об’єктивними результатами опитування. Прокрастинація виявилася поширеним явищем серед молоді. У респондентів із високим рівнем прокрастинаційної поведінки відзначено підвищену тривожність, виражений перфекціонізм та низьку здатність до саморегуляції. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для організації психологічної підтримки студентів, розробки програм профілактики й корекції прокрастинаційної поведінки, а також підвищенні ефективності саморегуляції особистості. The purpose of the study is to identify individual psychological characteristics of persons prone to procrastination and to analyze the relationship between procrastination behavior and other personality characteristics. The paper analyzes the main theoretical and methodological approaches to the study of procrastination, highlights the current views of domestic and foreign researchers, and summarizes conceptual approaches to explaining the nature of this phenomenon. To achieve the purpose of the study, the following methods were used: K. Lay's General Procrastination Scale, P. Hewitt and G. Flett's Multidimensional Perfectionism Scale, M. Dvornik's questionnaire, and R. Taylor's Anxiety Scale. The study sample consisted of 3-4 year students aged 19-23 years. The results of the empirical study showed that procrastination correlates with a high level of anxiety and the severity of perfectionist traits, which is confirmed by a positive correlation between these indicators. Discrepancies between the self-assessment of the level of procrastination and the objective results of the survey were found. Procrastination turned out to be a widespread phenomenon among young people. Respondents with a high level of procrastination behavior showed increased anxiety, pronounced perfectionism, and low self-regulation. The practical significance of the obtained results lies in the possibility of using them to organize psychological support for students, develop programs for the prevention and correction of procrastination behavior, and increase the effectiveness of personality self-regulation.